Перш ніж іти на війну, помолися раз. Перш ніж вирушати в море, помолися двічі. Перш ніж одружуватися, помолися тричі.

Польське прислів’я

    

Напевне скільки існує людство — стільки часу і точаться розмови про важливість шлюбу як такого, рівність людей в ньому, значення шлюбу, його місце в житті кожної людини… От і відома письменниця Елізабет Ґілберт, яка вже давно стала досить популярною серед читацьких кіл зокрема за романом «Їсти. Молитися. Кохати», задалася цим питанням і більше того — написала розкішну, легку і цікаву книгу на цю тему. Особливо ця тема стала актуальною та хвилюючою для авторки, коли розвалилося тіло, шлюб та психіка Елізабет Ґілберт після її розриву стосунків з чоловіком. Саме тоді, вирішивши дослідити себе та свою жіночу натуру, проросли перші паростки зацікавлення питанням доцільності і важливості шлюбу у житті людини: «Отож із безлічі особистих причин я мала написати саме цю книжку — ще одні мемуари (з бонусними соціально-історичними підрозділами!) про свої намагання змиритися зі складним інститутом шлюбу. З вибором теми я ні на секунду не вагалася…» — пише Елізабет Ґілберт у книзі «Я згодна. Як одна жінка, яка не вірила у шлюб, таки вийшла заміж».

Елізабет та її новий коханий Феліпе вже обпеклися об минулі стосунки, шлюби їх обох розвалилися і тому ніхто з закоханих не поспішав заводити спільне господарство, бюджети, а тим паче одружуватися, але на заваді такому рішенню стало Міністерство національної безпеки США.

«Як і кожен, хто проходив темною долиною розлучення, ми з Феліпе на власному досвіді пізнали гірку істину: всяка близькість — за гладенькою, на перший погляд, поверхнею — приховує стиснуті пружини повної катастрофи».

Про візові обмеження, різні національності героїв та інше ви дізнаєтеся і самі, прочитавши цю чудову книгу. Крім цієї сюжетної лінії, що стосується пари закоханих, є ще безліч цікавих фактів, історій та висновків авторки про шлюб. І загалом Елізабет Ґілберт хоче в цій книзі разом з читачами прийти до висновку: чим же є отой прикрий, суперечливий та такий різний, але надзвичайно живучий у всі часи шлюб.

«Я зачинялася в готельному номері та проводила незліченні години в товаристві поважних дослідниць на кшталт Стефані Кунц і Ненсі Котт — раніше я не чула про них, але тепер вони стали моїми геройками та вчительками».

Основними висновками авторки стало те, що, звичайно, кохання, любов, почуття між людьми існували і будуть існувати у всі часи, незважаючи на різні часи, поняття і зміни у світі. Головним у стосунках пари є навіть не те, як ці стосунки починаються, а як вони будуть тривати і закінчаться. Цікавим є і те, що величезною є різниця у сприйняттях різних жінок про ідеали чоловіків, а причиною тому є різне виховання, оточення. Є жінки, які бажають багато і розчаровуються, не отримавши цього, а є жінки з більш давніх племен, наприклад, які не сподіваються на багато і не розчаровуються загалом. Вибір тут, звичайно, кожна жінка робить свій…

Дуже цікавими є і давні історичні цікавинки про шлюб, описані у книзі Елізабет Ґілберт: «Інколи шлюб бував спілкою між однією жінкою й кількома чоловіками (наприклад, на півдні Індії, де жінка могла жити з чоловіком і кількома його братами). У певні часи шлюбом визнавали спілку між двома чоловіками (як-от у Стародавньому Римі, де шлюби між чоловіками-аристократами вважалися законними)… Інколи шлюб навмисно розглядають як тимчасову спілку. Наприклад, у сучасному Ірані молоді пари можуть попросити в мулли сіге, або ж спеціальний дозвіл на одруження. Він діє двадцять чотири години… З таким дозволом чоловік і жінка можуть навіть законно зайнятися сексом… Колись у Китаї шлюбом вважався і священний союз між живою жінкою і мертвим чоловіком».

І мета шлюбу у різні часи була різною: раніше задля безпеки або задля вигоди, зараз, в наші дні, шлюб більше створюється задля і заради почуттів. У випадку обирання партнера за коханням до нього чи неї цікавим фактом є те, що: «Як тільки на зміну консервативній культурі домовлених шлюбів приходила культура індивідуального вибору партнера, якого кохаєш, кількість розлучень злітала до небес». 

Отож книга Елізабет Ґілберт «Я згодна. Як одна жінка, яка не вірила у шлюб, таки вийшла заміж» безперечно варта уваги і її прочитання, адже сповнена глибиною, цікавими розповідями, фактами і висновками. Саме тому кожен читач знайде щось своє у цьому видання і гарно проведе свій час за прочитанням чудової книги.