«Я спитав, а хто для них Ісус? Уявляєте, вони сказали, що це персонаж, який жив колись давно і постулати якого треба виконувати. А в нас же усе інакше! В нашій церкві тебе переконують, що Ісус живий, ніби ось він, зараз вийде з-за рогу...» — цей уривок розмови з випадковим знайомим згадувався мені, коли я читала «Керигму» Таїсії Наконечної.

Збірка «Керигма» — це щемке, часом неочікуване переосмислення біблійних сюжетів, релігійності, тяглості людської історії, сполучене із проживанням жахів війни та оплакуванням втрат. Хтось темні часи відвертається від релігії, бо не може пояснити, як вищі сили могли допустити стільки страждань і несправедливості. Авторка ж навпаки шукає опору в істинах та сюжетах Святого Писання, які передаються від покоління до покоління вже багато віків, осмислює їх для себе і проводить паралелі.

«Керигма» — це сучасна інтерпретація християнських сюжетів, в якій є місце для питань і пошуку, а не лише для страху і слідування правилам. Це також дуже феміністична збірка: у багатьох віршах центральною фігурою є матір — Матір Божа чи звичайна жінка, нащадки якої ходитимуть по цій землі. Біблійні персонажі постають тут дивовижно живими, у них легко впізнати сучасників.

Ця збірка дає змогу ніби через призму поглянути на наші травми, озвучити їх, усвідомити, що біль і надія завжди крокують поряд. Не на всі питання тут є відповіді, та зрештою, навіть озвучене питання - це вже немала частина шляху до нових сенсів.