Останнім часом в Україні твориться дуже потужна коротка проза. Коли буремні події не дають змоги повністю відрефлексувати досвід і замкнути арки героїв, на допомогу приходять влучні замальовки, які фіксують стан «тут-і-тепер»: дочекатися дзвінка, відчути себе живою хоч на мить, сказати важливі слова чи зробити непростий вибір...

«Люди на каві» — це щемка і в той же час тепла збірка. Перші оповідання фокусуються на тих, хто чекає чи втратив, чиє життя ніби мало завмерти, поки коханий на фронті, але воно пробивається паростками любові, радості від розмови крізь страшну реальність.

У наступних оповіданнях — також різні грані буття: тепла зустріч на свята, біль втрати, ностальгія і возз'єднання крізь роки...

Мені найбільше сподобались «Бібліотечний рок-рол» та «Холодне літо». Обидва про драйв, вир емоцій, але також і про те, що кожна пригода залишає нам щось по собі — спогади, важливе усвідомлення, які можна взяти з собою у буденність.

«Людей на каві» чудово читати у подорожах, у компанії вголос, я би хотіла, щоб за цією збіркою ставили спектаклі.