«Я їй розказав про лінію термінатора. «Якщо ти відкриєш Google Maps і крутонеш повзунок — побачиш, як ніч змінює день. Ота лінія — термінатор. До речі, бачиш, яка Росія неосвітлена? А Україна — все ж Європа, вона залита світлом. Словом, я про цю лінію до того, що в найтемнішу ніч завжди найкраще видно зірки і що після найтемнішої ночі завжди настає світанок».

Книжка Тані Стрижевської «Лінія термінатора», що була написана до повномасштабного вторгнення російської армії в Україну, стала ще більш актуальною і важливою. Адже окрім 1,5 млн переселенців 2014-2015 років, маємо на сьогодні вже понад 7 млн внутрішньо переміщених осіб. А разом із біженцями, що виїхали за кордон, усі 11,5 млн. У кожного своя історія про виїзд із дому, у кожного свій досвід адаптації в новому місці. Але що об’єднує всіх людей, що залишили свої домівки, — віра у найскоріше повернення і відбудову свого мирного життя.

Головний герой новинки від «Видавництва Старого Лева» — Борис Макаров, україномовний переселенець-підліток із Донецька. Влітку 2014 року він разом із батьками був вимушений залишити свій дім і переїхати у Київ. Покинувши не лише дім, але й друзів, дівчину, кота, хлопець розуміє, що життя не буде як раніше і мусить адаптуватися до нових реалій. Його батькам теж ведеться несолодко, адже окрім дому, машини, власного бізнесу, втратили своє добре влаштоване заможне життя. І якщо мама змогла опанувати себе, знайти роботу і заробляти гроші, щоб прогодувати сім’ю, то тато пішов найлегшим шляхом — потрапив у пастку алкогольної залежності.

Зміна місця проживання, вороже сприйняття навколишніх, зрада дівчини, нова школа, випускний клас, підготовка до ЗНО, пубертатний період, складнощі у порозумінні з батьками — далеко не всі проблеми, з якими стикнувся Борис. На щастя, він знайомиться з Маринкою і Андрюхою, які стають йому справжніми друзями, допомагаючи йому прийняти зміни у житті. Дівчина-лесбійка і хлопець-вегетаріанець демонструють йому нормальність інакшості і боротьбу за свій вибір. Окрім цього, хлопець закохується, і через це справжнє кохання пізнає не лише свою українську ідентичність, а й закони світобудови, відкриває для себе радість волонтерства, допомоги ближнім і цінність життя.

«Лінія термінатора» — дуже важлива і потрібна книжка! Насправді у нас майже немає видань на цю мегаактуальну тему. Історія Бориса написана у вигляді щоденника, який він вів протягом цього найважчого року, викладаючи усі свої думки на папері. Маю сказати, що історія хлопця дуже правдива — ті самі почуття переживала і я, залишаючи у 2014 Луганськ. Розгубленість, руйнування сталого способу життя, неусвідомлення майбутнього, страх, несприйняття абсурдної реальності, непорозуміння між членами сім’ї і друзями по різні боки барикад — усе це лякає, нервує, спричиняє паніку і не дозволяє зібрати себе докупи, щоб рухатися вперед. Але всюди є добрі люди, які підтримають, зрозуміють і дадуть руку допомоги — переконалась на собі. 

Війна триває 9-й рік. Увесь цей час наші Захисники і Захисниці стримують навалу росіян, не даючи захопити всю Україну. Дуже страшно, що тепер, окрім сходу, небезпека чатує по всій країні, не дозволяючи нікому розслабитись і змушуючи тікати у пошуках більш безпечного місця. Але ми сильні і незламні, навіть самі не уявляємо наскільки. Ми українці, і ми обов’язково переможемо, повернемось додому і відбудуємо свою квітучу найкращу Україну!

Анастасія Ковалишин