Одного вечора 1967 року Джон Доног’ю, відомий як Чік, відпочивав із друзями в нью-йоркському барі. Там місцевий патріот висловив ідею, яку одні назвали натхненною, а інші — цілковитим божевіллям: хтось має пробратися до В’єтнаму, розшукати своїх товаришів, передати їм звістки з дому й випити разом банку пива. Але хто погодиться на таке безумство? Зголосився на цю місію Чік.

Так почалась історія, яку згодом у своїй автобіографічній книзі Чік назвав «Найвеличніший пивний забіг». Минулого року книга вийшла українською в перекладі Андрія Маслюха та художньому оформленні Творчої майстерні «Аґрафка». А тепер Романа Романишин і Андрій Лесів діляться розповіддю про створення обкладинки і показують ескізи різних її версій. 

* * *

Читання цієї книги викликає дуже широкий спектр емоцій: усмішка від комічності ситуації змінюється злістю від усвідомлення, наскільки швидко війна знецінює нормальність.

Ця історія не про ексцентричний жест, а про потребу бути поруч – навіть коли це небезпечно й нелогічно. Про маленькі, майже наївні вчинки підтримки, які насправді тримають людей на плаву. Ми намагалися зафіксувати саме це – людську впертість залишатися людьми, попри все.

Працюючи над обкладинкою до «Найвеличнішого пивного забігу» ми зосередилися на відчутті крихкої межі між легкістю й серйозністю теми. Ми ескізували і експериментували з різними композиційними підходами, аби віднайти найбільш влучний візуальний образ. Остаточна композиція обкладинки побудована на контрасті світла і мороку, сонячного відкритого простору і густого тропічного лісу, що огортає книгу.