Заплющте очі і пригадайте недільний ранок свого дитинства. З чим він у вас асоціюється? В дитинстві я безпомильно могла визначити недільний ранок завдяки легенькому аромату ванілі, що долинав з кухні — мама смажила млинці. Сьогодні, не зважаючи на присутність чи відсутність сил, ранкових новин, погоди за вікном, я намагаюся підтримувати цю традицію. Аби у мого сина також був цей спогад. Бо приготування їжі — це дуже про любов і про турботу. Про тихий спосіб сказати «люблю тебе» тому, хто дорогий. На перший погляд, це неочевидно. Але варто відкрити книжку Андрія Гудими — і ви у в цьому переконатись.

Перше, чим вас зачепить книга «69 спецій для Серця» — мова автора. Ви опинитеся на кухні з шефом. За веселими балачками вам передаватимуться премудрості й хитрощі смаків та ароматів: сипни трішки кориці до рису; додай дрібку перцю чилі до шоколаду; чистиш апельсин — натри трішки цедри, для запікання качки згодиться; а сіль насип у різні пляшечки — і копчену паприку до однієї, терту цедру лимона до іншої. Сеанс кухонної магії, не більше й не менше.

Ось тут й ховається секрет цієї книжки-розмови-на-кухні. Андрій писав її до доньки. Не маю досвіду спілкування з дорослою донькою. Проте, думаю, це коли хочеш сказати більше, аніж можеш. Тож писати —  хороший варіант. А пишучи, передавати свій досвід, згадувати смаки та запахи з подорожей, смішні та сумні пригоди на кшталт «я знаю, ти не любиш цибулі через той прикрий випадок, проте дай їй ще один шанс, хоча б одному з 20 сортів». Сіль (одна з улюблених спецій автора) у тому, що ви дуже швидко станете співучасником цього діалогу, бо також ридали над шаткуванням цибулі і, повірте, ви також підете на авантюру й спробуєте її карамелізувати.  

Але головне — книжка навчить вас піклуватись про себе й повертати собі смак до життя. Бо окрім цілком практичних порад (на кшталт сумісності спецій, коли і в якому порядку додавати їх до страв), тут багато про те, як незначні деталі «присмачують» будні. Навіть якщо це канапка з паштетом на сніданок: дрібка сушеної цедри помаранчі — і зовсім інша справа. А там вже й до борщу з любистком справа дійде.

До речі, про любисток і де він водиться. Не шукайте легких шляхів у надбанні стратегічного запасу спецій. Жодних супермаркетів — тільки базар. Автор присвятив йому цілий розділ. Тут і здоровий спосіб життя, бо ж ранкова пробіжка на базар;  і смол-ток з продавцем, бо треба знати бодай ім'я людини, що постачає тебе корицею, а не якоюсь там касією; і цікаві досліди під час пошуку найкращого товару (якщо ви досі не товчете горошинки перцю перед носом у продавця — неодмінно товчіть, хай знає, що має справу з професіоналом). Одне слово, базар покращить вашу соціалізацію, навіть якщо ви до цього не прагнули. 

Отож «69 спецій для Серця» — це книжка нібито про їжу, але насправді виключно про любов: до себе, до близьких, до життя. У ній немає мінору. Книга дуже світла, пронизана тонким гумором. Проте нотка суму все ж є, насамперед тому, що ані мені, ані вам не вдасться подякувати за книгу особисто автору — Андрій Гудима загинув на фронті, не побачивши її презентації. Тож все що нам, вдячним читачам, залишається — цінувати життя, як заповідав автор і присмачувати його найголовнішою спецією.

Кілька порад від Андрія Гудими, які використовую тепер щодня.
Або «Божечки, чому я не робила цього раніше»:

1. Не варто тримати лавровий лист увесь час у воді, поки готується бульйон. Досить кинути листочок за 5–10 хвилин до завершення. Пропорція — 1 великий листок на літр води.

2. Не кидайте духмяний перець разом з лавром. Він повільніше віддає свої емоції страві, відповідно, треба кидати швидше —  на посередприготування.

3. Розмелений духмяний перець добре смакує у салаті. Чай також можна заварити з горошиною-двома, він помічний на травлення.

4. Кмин варто тримати у щільній баночці й нагрівати на сковорідці. Пасує до солоних сирничків. Або хліба. Або до солеників з тіста.

5. Кора справжньої кориці тонка, світла і легко ламається. Це природній афродизіак, який ідеально підійде до солодкої випічки, чаїв та напоїв. Додайте паличку кориці під час варіння рису.

6. Натріть на дрібній терці помаранчу, перед тим як здирати з неї шкіру. Підсушіть в духовці на малій температурі — і в банку. Посипайте м'ясо птиці, можна додати до рису чи булгуру.