Серпень — час, коли хочеться відчути літо на повну й насолодитись приємними моментами, які воно дарує: зустріти світанок на березі моря, здійснити довгоочікувану мандрівку або провести цілий день за читанням цікавої книжки. Старий Лев підготував для вас добірку атмосферних літніх історій, які швидко читаються, але залишаються в пам’яті надовго.

Ханна Маккінон, «Дарлінґи» 

«Риптайд завжди був їхнім літнім раєм, безпечним місцем. Місцем, де їхня родина збиралася, щоб побути разом щороку. Щоб возз’єднатися, радіти, висловими невдоволення і повернутися до старих суперечок. Щоб грати у настільні ігри біля каміна, читати книжки на пляжі й бодісерфити на хвилях»

Багато років поспіль родина Дарлінґів проводила літні канікули в Риптайді на березі океану. Та це літо цілком може виявитися останнім, коли всі покоління збираються під одним дахом. Безтурботний відпочинок затьмарюють підготовка до весілля наймолодшої доньки, а також несподівана поява матріарха сімейства Тіш. Вона більше не може оберігати секрети, які здатні зруйнувати родину Дарлінґів. 

Проте і в минулому самої Тіш вдосталь неприємних спогадів, що дотепер не дають їй спокою. Вона згадує роки своєї юності, велике кохання та ранню втрату чоловіка, яка змусила молоду жінку замкнутися в собі й стати неприступною фортецею для всіх, хто намагався проникнути в її думки. Тіш варто, якщо не пробачити, то принаймні спробувати зрозуміти.

Євгенія Кузнєцова, «Спитайте Мієчку» 

У персонажок цієї книжки також є традиція проводити літо подалі від шуму великого міста, а точніше тікати від його проблем у спокій і затишок бабусиного будинку в селі.

«Вона часто казала: "Що я зробила тут, провівши все життя у боротьбі із кущами?" — насправді знаючи, що збудувала прихисток, де можна було сховати дітей від того, на що не можеш впливати, а потім так само прихистити від життя їхніх дітей. Бо життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись»

Сестри Мієчка і Лілічка поставили життя на паузу й, як у дитинстві, приїхали до бабусі на літо. Та вже скоро дім нагадував вулик, бо раптом всім поколінням цієї великої родини захотілося пожити безтурботним життям. Однак те саме життя не стоїть на місці: воно раз по раз нагадує про себе складними рішеннями, які рано чи пізно все одно доведеться приймати. «Спитайте Мієчку» — душевна й водночас кумедна історія про найважливіші життєві цінності.

Елін Гільдербранд, «Ідеальна пара» 

Елін Гільдербранд називають «королевою літніх романів», оскільки події більшості її творів відбуваються на мальовничому острові Нантакет. Раніше у «Видавництві Старого Лева» виходив український переклад щемкої історії кохання «28: Наступного літа в той самий час».

«Здалеку острів Нантакет видається Карен цілковиитим втіленням мрії про нього: його чари поєднують добрий класичний смак і мореплавське минуле»

Детектив з елементами трилера «Ідеальна пара» не став винятком. У центрі сюжету — успішна письменниця Ґрір Ґаррісон-Вінбері, всі думки якої зайняті підготовкою до весілля молодшого сина. Матір не зовсім задоволена вибором, адже він обрав дівчину з простої родини. Крім того, видавництво відмовилось приймати її останній рукопис.

Коли ж напередодні весілля старшу дружку нареченої знаходять мертвою, все остаточно летить шкереберть. Замість гучного святкування — розслідування можливого вбивства й намагання зберегти сімейні таємниці. Додатковий бонус: зіркова екранізація з Ніколь Кідман у головній ролі. Однак скажемо по секрету, що в книжці характери персонажів розкриті набагато краще, а сама історія здається більш багатоплановою.

Віржіні Ґрімальді, «Аромат щастя найсильніший під час дощу»

Українським читачам авторка знайома завдяки виданню «Саме час знову запалити зірки», яке виходило друком кількома роками раніше. Книжка розповідає про мандрівку матері-одиначки Анни разом з доньками до Скандинавії. Натомість події частково автобіографічного роману «Аромат щастя найсильніший під час дощу розгортаються в літній час. 

«Ми завжди влаштовувалися на одному й тому самому місці, на півдорозі між морем та сходинками. Годинами могли купатися, будувати химерні замки, збирати мушлі, засмагати, читати в затінку парасольки, проживати щасливі миті, не усвідомлюючи цього»

Полін переживає складний період в житті: чоловік покинув її саму з чотирилітнім сином. Намагаючись віднайти душевний спокій, жінка їде до літнього будинка батьків. Вона дозволяє життю текти, мов пісок крізь пальці, аж раптом їй починає здаватися, що чоловіка можна повернути. Головне — нагадати йому про почуття, які колись були між ними, а також про всі щасливі миті, які вони проживали разом. 

Полін пише колишньому чоловіку листи, в яких згадує історію їхнього кохання і намагається пригадати той момент, коли все пішло не так. Можливо, ще не все втрачено?

Емілі Генрі, «Люди, яких ми зустрічаємо у відпустці»

«Відпустка наче хороша книжка чи приголомшливе вбрання, — це перевтілення в іншу версію себе»

Емілі Генрі чудово вдаються легкі, але не легковажні історії, які розважають і водночас змушують замислитись над важливими проблемами. «Люди...» — саме одна з таких. Алекс і Поппі — давні друзі, які щороку подорожують разом. У них немає нічого спільного, крім дружби, яка триває ще з часів коледжу. Так було до того моменту, поки між ними не стався прикрий інцидент, про який вони обидва воліють мовчати. 

Поппі згадує спільні літні подорожі, які робили її по-справжньому щасливою. Тож вона вирішує дати їхнім стосункам останній шанс і запрошує Алекса в мандрівку, яка змінить їхні життя назавжди.

«Люди, яких ми зустрічаємо у відпустці» — книжка, яка неодноразово викличе у вас посмішку, можливо, навіть змусить заплакати, але точно не залишить байдужими.