Ви вже готові святкувати день народження Старого Лева? 13 грудня нам виповнюється двадцять років! З цієї нагоди команда видавництва ділилася з вами особливими спогадами зі своєї роботи. Розповідає про найбільш важливе і знакове для нас. Сьогодні ви знову зануритеся в історію «Видавництва Старого Лева» й відчуєте себе частиною його команди.

Отож, запрошуємо вас вчетверте поринути в спогади Старого Лева. А після цього обов’язково пройнятися святковим настроєм і розділити день народження улюбленого видавництва разом із нами.

 

Іван Шкоропад, артдиректор

Колись давно видавництво брало участь у фестивалі «Західфест», де мені запропонували виготовити прості меблі з палет. Тоді я шукав себе і займався дуже різнополярними штуками. Любив поекспериментувати з деревом, пробував робити татуювання, багато малював та цікавився дизайном в цілому. При першій можливості я залишив свої контакти для співпраці як ілюстратор чи дизайнер, але на той момент такої вакансії не було, натомість потрібні були логісти на склад. Я погодився:)

Через якийсь час вакансія дизайнера з’явилась, і я цілу ніч робив афішу для тестового завдання. Мені вдалось зробити її трохи нетиповою і, здається, саме тому мене все-таки перевели зі складу видавництва в офіс до дизайнерів.

Дещо розібравшись у цій сфері, мені стало цікаво ширше познайомитися з професією і глибше зануритись в айдентику та брендинг. Я ходив на різні курси і вирішив перейти працювати в іншу компанію. Весь цей час співпрацював з видавництвом як дизайнер-фріласер. А взимку 2021 року мені запропонували стати артдиректором «Видавництва Старого Лева».

 

Наталка Малетич, відповідальна редакторка

Історія «Видавництва Старого Лева» дуже особлива для мене, бо тісно переплелася з моєю власною і з життям моїх дітей. Старша донька виростала на лев’ячих книжках: ми мандрували Країною Мумі-тролів Туве Янссон у неймовірному перекладі Наталі Іваничук і тішилися кумедними пригодами Старого Лева, якого поселила у львівській мансарді засновниця і головна редакторка видавництва Мар’яна Савка. Доня росла — і розросталася її бібліотека: з’явилися книжки Ніни Бічуї та Олі Русіної, Андрія Бачинського і Валентина Бердта, Джеремі Стронґа та Іана Вайброу, Вігдіс Йорт і Ніни Елізабет Ґрьонтведт. А в мене з’явилася велика мрія — видати в улюбленому видавництві книжку. І працювати в ньому.

На той час уже народився молодший син, і, коли йому ще не виповнилося й п’яти місяців, Мар’яна Савка запросила мене на розмову. Я дуже зраділа, бо подумала, що йтиметься про мій рукопис з оповіданнями, і рвонула на цю зустріч просто з малюком на руках! Та мене чекала ще неймовірніша несподіванка: мені запропонували роботу мрії! Працювати з книжками для дітей! І навіть були згодні почекати, поки малюк підросте. І коли йому виповнився рік, я прийшла на нову і цікавезну роботу, водночас усього навчаючись від чудових редакторки, поетки і перекладачки Катерини Міхаліциної та дизайнера Андрія Бочка. Завдяки підтримці Мар’яни Савки вийшла моя збірка оповідань «Щоденник Ельфа» й три інші дитячі книжки. А на книжковій поличці доньки з’явилися прекрасні підліткові книжки Олі Войтенко і Марини Макущенко, Аудгільд Сульберґ та Ґюдрун Скреттінґ і такої улюбленої Зої Заґґ, до роботи над якими і я вже була причетна. Син натомість захопився кротячою епопеєю Мар’яни Прохасько і Тараса Прохаська та унікальними книжками «Аґрафки», затишною туконі-серією Оксани Були та чудесним Ясем і кумедними дракончиками Каті Міхаліциної. Він поринає у пригоди з «Різдвозавром» Флетчера та героями Стронґа, летить на повітряній кулі з Єнотиком Бо, мандрує в космосі з Астрокотом і блукає лабіринтами з детективом П’єром. А ще завдяки чудовій Мар’яниній ідеї — створити видавничий «Леосадок» — син завжди міг перебувати поруч і зростати серед книжок, за кожну з яких я радію і які дуже люблю.

 

Наталія Білецька, контент та SMM менеджерка

Сьогодні важко уявити історію «Видавництва Старого Лева» без серії розмальовок-антистрес Джоанни Басфорд, зокрема «Чарівний сад», яка продалася у світі мільйонними тиражами й перетнули рубіж понад 150 тисяч примірників в Україні. Але як же перша розмальовка «Чарівний сад» з’явилася у видавництві? Завдяки читачам та їхній реакції!

На початку своєї роботи у видавництві, ще 2014 року, левовою частиною моїх обов’язків як SMM-менеджерки був пошук різних новин із книжкової сфери, які були б цікаві і українським читачам. Однією із таких стала новина про те, що французи позбуваються стресу за допомогою розмальовок. Тоді такі розмальовки для дорослих із найрізноманітнішими візерунками тільки набирали популярності і, як стверджували французькі видавці, мали заспокійливий вплив. Прикладом таких розмальовок-антистрес став саме Secret Garden (він же «Чарівний сад»). Ця новина настільки сподобалася нашим читачам і зібрала десятки коментарів з проханнями видати щось подібне в Україні, що команда видавництва моментально зреагувала – і вирішила братися до справи! Новина, яка спричинила ажіотаж серед наших читачів ще у червні 2014 року, вже у вересні втілилася у реальну книжку і стала першою в Україні розмальовкою для дорослих.

 

Андрій Бочко, графічний дизайнер

Я працюю у видавництві з осені 2010 року, тобто вже 11 років роблю дитячі книжки. Тоді ще видавництво було повністю дитячим, а я був єдиним дизайнером. Ми всі, десь 7 людей, сиділи у маленькому кабінеті й тіснились стіл до столу, майже одне на одному. Не те що зараз — цілий будинок, і то вже затісно трохи!

Моя перша книжка у видавництві — це «Зіркові історії успіху» про наших видатних спортсменів. На початках я не сидів в офісі постійно, а приходив, коли кликали щось зробити. Тоді книжок було не так багато, як зараз.

Отож, макет до цієї книжки робив хтось у Києві, а мене попросили доробити, бо майже все вже було готово. Пригадую, як тодішній директор Юрій Чопик попросив прийти мене й попрацювати до добіти — лише перевірити все й підготувати до друку. Словом, я прийшов і почав дивитись, а там… в результаті просидів із нею 4 дні. Було таке відчуття, ніби більшість фотографій спортсменів взяли з давніх архівів чи просто з інтернету. Їхня якість була достатньою для екрану, але не для друку. На деяких навіть видно було сліди скотчу. Мені довелося все це чистити, збільшувати, робити так, щоб їх можна було надрукувати.

Не пригадую вже й усієї кількості роботи з нею. Чотири дні поспіль я працював над книгою і все одно не встиг закінчити, бо мав вирушати на виступ у Чернівці. Тоді стався єдиний випадок в житті, коли я запізнився на поїзд і намагався застрибнути у вагон на ходу. Провідник, щоправда, не пустив:)

По секрету скажу, що коли я поїхав, із нею ще два дні просидів Роман Коник, доробляючи все, що я не встиг. А коли я повернувся, то ще до третьої ночі разом із Мар’яною Савкою переробляли обкладинку. Ось така була забава з першою книжкою, до якої я приклад руку.

А найважчою була книга «Карти». Синє видання. Орієнтовно сотня сторінок всіх цих підписів під малюнками, які треба вставити й не переплутати. І то десь по 150-200 підписів на сторінку! Після чотирьох сторінок цієї книжки мені вже очі вилазили на лоба! Я робив їх і вдень, і вночі. Сидів за столом на роботі й лежав на дивані вдома. Я буквально зрісся з тією книжкою. А тепер ця книга тішить так багато читачів, і цьому не можна не радіти :)

 

Роман Коник, заступник директора з виробничих питань

До команди Старого Лева я приєднався 2006-го року. До того працював в інших видавництвах, тож мав певний досвід. Це була в певному сенсі авантюра. Після потужних видавничих структур я пішов туди, куди давно мріяв — у видавництво дитячої літератури. Знав, що мене чекатиме багато різних цікавих завдань, і не помилився в цьому.

Ми були молодим видавництвом, яке мало багато мрій та ідей, але ще зовсім не мало можливостей. Протягом нашого розвитку ці можливості хотілося створювати й розвивати. Уявіть собі, як ми починали. Передача матеріалів у друкарню виглядала так, що виводилися плівки й передавалися в друкарню поїздом. Або обкладинки друкувалися в одній друкарні у Львові, а потім поїздом передавалися в іншу друкарню іншого міста й уже там книжки збирали докупи.

Важливим етапом, коли вдалося змінити й оптимізувати роботу видавництва став перехід від передачі в друкарню фотоформ, які виводилися у нас на місці, до передачі файлів. Для керівництва цей перехід був важким, але всі розуміли, що це потрібний і обов’язковий крок. Він був життєвонеобхідним.

Другим таким пунктом розвитку стало створення сайту, наповненням якого можна було займатися самим працівникам видавництва. Адже наш перший сайт існував у такому форматі, що інформацію вносили програмісти. У видавництві ми готували матеріали і передавали їх програмістам, а потім чекали інколи тиждень, а інколи й два, поки ту інформацію розмістять на сайті. А сам продаж книжок виглядав так, що на сайті біля книжки був номер телефону, за яким людини повинна була зателефонувати й оформити замовлення. Довго тривати це, звісно ж, не могло. Тож згодом ми зробили сайт із кабінетом, щоб самим створювати наповнення. А окрім інформаційних матеріалів, у нас з’явилась можливість також розміщувати рекламні й різноманітні відгуки.

У перші роки «Видавництва Старого Лева» команда складалася з невеликої кількості людей, тож доводилося об’єднувати різні обов’язки. Роботу потрібно було структурувати так, щоб встигнути і зверстати книжку, і домовитися з друкарнею, і написати листа правовласникам. У ці часи — 2006-7 роки — всі видавці ще вчилися. Вони не мали досвіду, вчилися авторському праву й укладанню контрактів. Це були процеси, до яких потрібно було творчо підходити. І вже у такий час ми мали великі мрії. Про збільшення кількості працівників, про свої книгарні-кав’ярні. Тобто вже у 2006 році ми мріяли про те, що зараз вже маємо. 

Згодом «Видавництво Старого Лева» почало стрімко розвиватися. У 2010 році партнером видавництва стала компанія «!Fest», у нас з’явились додаткові кошти, видавництво очолив Микола Шейко, а згодом у нас з’явився професійний піар-відділ. Якщо раніше ріст Старого Лева був плавний і поступовий, то з цього часу відбувся справжній стрибок. Зараз ми за місяць видаємо більше новинок, ніж за цілий 2010 рік! Уявіть собі, наскільки мала змінитися вся організація роботи. Зараз «Видавництво Старого Лева» — це величезний офіс, великі склади, представництва у різних містах, Книгарні-кав’ярні…

Завжди цікаво думати про історію нашого розвитку. Як із маленького сімейного видавництва ми перетворилися на велику і потужну структуру. Як за двадцять років нам вдалося реалізувати все те, про що колись лише мріяли. І мені постійно цікаво, що ж буде далі.