"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Дронь Артур

За 20 років Старий Лев видав більше тисячі назв книг, здобув сотні нагород і об’єднав сотні тисяч читачів. А разом з тим, видавництво подарувало безліч емоцій кожному, хто став частиною його команди. І ми продовжуємо ділитися цими емоціями з вами.

Сьогодні працівники «Видавництва Старого Лева» знову розкажуть вам про найбільш особливе, найбільш зворушливе й цінне, що траплялося з ними за час роботи. До дня народження Старого Лева залишається дедалі менше днів, тож саме час поринути в спогади з головою!

 

Оксана Зьобро, керівниця відділу PR та маркетингу

Зізнаюся, я розгубилася, коли сіла писати свій спогад, приурочений до 20-річчя. З видавництвом ми разом майже дев’ять років, і практично про кожен день нашого спільного життя мені є що згадати. Зустрічі, що вразили і змінили мене, знайомства, які переросли у міцну дружбу на роки, тисячі вражень, перемоги, втілені мрії, сотні «вперше» і «завдяки»... 

Але насправді спогади, які пробирають мене до мурашок — не про перемоги і не зовсім про досягнення. А про те, як після однієї з презентацій книжки про «36 і 6 котів» Галини Вдовиченко на Книжковому Арсеналі, яку я модерували, до мене підійшла дівчинка і запитала: «А можна вас обійняти?» А ще про хлопчика, який на Дитячому Форумі випадково проходив повз зал, де ми мали презентувати книжку Стівена і Люсі Гокінґів «Джордж і ключ від всесвіту». Я буквально зловила його і переконала разом із мамою піти до нас на подію. Там ми організували вікторину – і книжку виграв саме він. Рівно через рік я зустріла цього хлопця знову, цього разу на події Андрія Бачинського, яку модерувала. «Я вас шукав, — сказав він мені, — хотів подякувати. Пам’ятаєте, ви покликали мене на презентацію? Та книжка Гокінґа була однією з перших, які я прочитав сам. Не любив це. А за цей рік я прочитав всю серію про Джорджа, всі книжки Бачинського. Дякую вам. І скажіть: а що ще мені почитати?»

Я працюю у видавництві, бо люблю книжки. Але все не так просто. Перш за все, я працюю тут, бо люблю дітей. І ніщо не зрівняється з тим відчуттям, коли бачиш дитину, яка знайшла свою ідеальну книжку. Бо це початок її дуже важливої і особливої історії — можливо, на один вечір, а можливо, на ціле життя.

 

Пані Катя, фея чистоти

Коли мені було 53 роки, мене скоротили на роботі й довелося іти на пенсію. Але сидіти вдома я не могла — хотіла працювати. І згодом, на щастя, з’явилась можливість влаштуватись на роботу в компанії «!Fest». Це було 16 років тому, і закладів у них було значно менше. Я прибирала спершу в одному, потім в іншому, а з часом перейшла у «Видавництво Старого Лева», коли воно було ще у своєму першому офісі. Згодом разом із командою видавництва перейшла в новий офіс на вулиці Лемківській і працювала там. А коли Старий Лев переїхав у теперішній офіс на Старознесенській, я переїхала разом із ним.

Мені тут завжди було добре. У видавництві всі такі молоді, що і я біля них молодію. Завжди запрошують мене на вечірки. Зазвичай відмовляюсь, але на одну піжамну вечірку я все-таки залишилась:) Це було новорічне святкування наприкінці 2019-го. І не дарма залишилась, бо мені дуже сподобалось.

А цього року мені виповнилось 70, і мене привітали всі працівники видавництва! Було дуже приємно отримати вітання від кожного з команди Старого Лева.

 

Любомир Серняк, керівник відділу продажу

Найпрекрасніші спогади з моєї роботи у «Видавництві Старого Лева» пов’язані зі всім, що довелось робити вперше. А таких речей за шість років роботи назбиралось дуже багато. Перший раз я прийшов продавати наші книги на виставку наступного ранку після захисту університетського диплому. Потім ми відкривали першу книгарню на Площі Ринок, і я їхав на свій перший Книжковий Арсенал. Був, звісно, і перший Форум, перші виконані та провалені плани продажу. Також була баскетбольна команда, яка подарувала мені нових друзів серед моїх колег. Звісно була моя перша поетична збірка та перша презентація, які я пам’ятатиму все життя. І найцікавіше, що ці «вперше» моменти тривають і досі, і це дуже особливе відчуття, тим більше коли минуло вже стільки часу.

Окремо згадується перший приїзд Генрі Марша до Львова, до якого я мав стосунок. Тоді на презентацію його книги «Історії про життя, смерть та нейрохірургію» ми приїхали у Львівський медичний університет. Генрі мав прочитати одну лекцію для студентів, де б вони також змогли підписати та придбати його книгу. Але бажаючих послухати видатного нейрохірурга було настільки багато, що весь хол університету був забитий студентами, які чемно чекали на свою нагоду послухати лекцію. Як результат, Генрі Марш прочитав дві великі лекції, а ми продали декілька сотень його книг і змогли вийти з університету лише пізно ввечері, бо черга за підписами не закінчувалась ще багато годин. 

 

Анастасія Єфремова, відповідальна редакторка

Особливою для мене є сама історія, як я, дівчинка, яка все дитинство провела за книжками і з величезним трепетом ставилася до них, потрапила до «Видавництва Старого Лева».

Це сталося на третьому курсі. До того моменту, навчаючись у Дніпрі, я ніколи не чула про книжки Старого Лева (були колись такі дрімучі часи). Шукаючи тоді місце для навчальної практики, натрапила на сайт видавництва. І була в такому захваті від вибору, оформлення й естетики книжок Старого Лева — це було саме те, що мені відгукувалося:) Завдяки кільком небайдужим «так» і краплинці наполегливості вперше потрапила до Львова й провела у видавництві три тижні. Я була під таким враженням, що цього, мабуть, важко було не помітити. Того ж літа я знову поїхала через усю країну до Старого Лева — допомагала як коректорка з підготовкою «форумних» книжок. Поки завершувала навчання в Дніпрі, писала книжкові матеріали для сайту і вела нашу інстаграм-сторінку (пам’ятаю її ще коли тут не було й тисячі підписників). За рік я переїхала до Львова й продовжила ще тісніше співпрацювати з видавництвом, аж поки мене офіційно не запросили в команду. Тоді я теж працювала одразу на два відділи — редакцію і піар. А ще за рік стала однією з відповідальних редакторок дитячого відділу. І тепер допомагаю з’являтися на світ книжкам, від яких дуже кайфую сама. Тож найперше для мене Старий Лев — це про потужний колектив творчих і небайдужих людей. А ще про те, що мрії здійснюються не лише в книжках, а й поряд із ними.

 

Дзвінка Швед, менеджерка з продажу

Мій племінник Михайло народився 16 жовтня 2001 року. І от в ту зиму, коли Михась був маленький, мама принесла до хати книжку «Малятам і батькам» Дарії Цвєк від «Видавництва Старого Лева». Оновлене видання нам дуже сподобалось, і ще я подумала, що це видавництво, напевне, існує давно і воно точно зі Львова:) Я тоді ще вчилася в школі і не дуже орієнтувалась у книжкових видавництвах. А згодом виявилось, що це перша книжка видавництва, і ця моя маленька історія зі Старим Левом насправді зовсім не мала.

Я працюю тут з 2014 року і застала момент переходу від дитячого видавництва до такого, яке стрімко росте і видає книжки для всіх-всіх. Як же це було цікаво! Перші Форуми видавців, купа приємних відгуків, наші доброчинні гаражні розпродажі, «Чарівний сад» і «Фелікс Австрія» (тут можна продовжувати список).

За цей час ми видали купу книжок і стали одним із найбільших видавництв України. І я розумію, що це результат праці й зусиль багатьох людей, які разом зі мною працюють чи працювали в нашій компанії. Дискусії, наради, суперечки та інколи сварки між нами всіма вказують на те, як нам усім небайдуже, і як хочемо, щоб все складалось якнайкраще.

У цей час святкування дня народження Старого Лева я відчуваю велику вдячність. За прийняття мене, за довіру і свободу, яку я відчуваю. За друзів на все життя. За мою собаку Айву, яка зараз розляглась посеред кабінету і чекає, щоб хтось з нас її почухав:)

20 років — це багато, але дорогий Старий Леве, ти ще такий молодий! Рости великий! Обіймаю міцно.

 

 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage