«Террі часто заводив розмову про те, чи варто б "зробити" автобіографію. У роки, що передували його хворобі, він здебільшого договорював до того, що це погана ідея. Що може зацікавити читача, аргументував він, в історії про хлопа, який встає, снідає, щось там собі пише, перехоплює, ще трохи пише, вечеряє, дивиться якийсь фільм чи телешоу з дружиною та йде спати (можливо, пописавши ще трішки перед сном)?»

Це цитата з неймовірної книжки «Террі Пратчетт: Життя з примітками», яку написав Роб Вілкінс, колишній асистент письменника, його близький друг і нинішній розпорядник творчої спадщини Пратчетта. Українською біографію переклала Ольга Бєлова.

Звісно, говорячи так про ідею автобіографії Террі Пратчетт виявляв властиву йому іронію та скромність, адже він прожив яскраве і цікаве життя. «Життя з примітками» — глибоко зворушливий літературний портрет, щемкий, смішний, проникливий. Цю книжку хочеться читати з олівчиком, щоб підкреслювати якісь особливі моменти, що я зрештою і зробила. Тож пропоную лише малу частинку цікавих фактів про сера Теренса. Ну а решту — читайте в книжці, на вас чекає захоплива пригода!

1. Великий вплив на Террі Пратчетта мали книжки «Вітер у Вербах» Кеннета Грема та «Володар перснів» Дж. Р. Р. Толкіна. (Інші теж, звичайно, але ці дві – особливо). Террі не був великим читайликом із самого дитинства, але коли вже розсмакував це діло, став читати дуже багато і вважав, що «складно уявити собі письменника, який би не був спершу читачем».

2. Свою першу роботу Террі Пратчетт отримав у бібліотеці – він був «суботнім хлопцем», який робив усе потрохи. На цій роботі він не отримував платні, зате міг випозичати скільки завгодно книжок.

3. Перший наклад першої книжки Террі був бракований. Усі ілюстрації надрукували догори дриґом. Довелося передруковувати.

4. Террі страшенно любив черепах, у нього в саду жили численні різноманітні черепахи, «врятовані» із різних зоомагазинів Англії. А якось він проніс черепашку на борт літака.

5. Орангутанів Террі теж любив, утім, він зробив бібліотекаря Невидної академії орангутаном, здебільшого тому, що йому потрібний був хтось із довжелезними руками і вправний у лазінні — характеристики, які б і самому Террі стали у пригоді в часи, коли він працював у бібліотечній сфері.

6. Продовжуючи тваринну тему: коли Пратчетт отримав премію «Bollinger Everyman P.G. Wodehouse Award (яка відзначає найкращу гумористичну літературу) за роман «Пшик» («Snuff), Террі традиційно вшанували, назвавши на честь його роману глостерську плямисту свиню. Пшику пощастило, бо іншій тварині дісталося ім’я «Дитина Бріджит Джонс».

7. «Susurration» («шурхіт») офіційно було найулюбленішим англійським словом Террі, хоча, як і вчителі з «Вільних малолюдців», він знав ще багато довгих слів, таких як «мармелад» і «рифлене залізо». Тіфані Болячка у згаданій книжці глибоко розмірковує про слово «шурхіт» — «низький приємний звук шепоту чи бурмотіння».

8. У робочому кабінеті Террі Пратчетта стояло шість комп’ютерних екранів. Коли люди запитували про таку кількість техніки, Террі незмінно відповідав: «Бо бракує місця для восьми». А ще Террі подобалося, що вони надають кабінету трохи від атмосфери Центру Керування Польотами. А ще — бо вони мають дуже крутий вигляд, якщо одночасно запустити скрінсейвери як з «Матриці», коли екраном вниз стікають зелені буквиці.

9. Взагалі Террі Пратчетт був ґіком. Як і Роб Вілкінс, його особистий помічних і друг. Вони обидва любили все технічне і стежили за новітніми винаходами. Але мали особливу пристрасть до ретротехніки і вважали, що техніка, яку підтримують у повністю робочому стані, попри безжальний поступ часу — це, безумовно, найкраща техніка.

10. Він мав власний герб — книжки і сова морепорк на шоломі — і девіз — «Noli timere messorem» чи, як в оригіналі, тобто в тексті хард-рок-гурта «Blue Oyster Cult» — «Не бійся женця» («Don’t fear the reaper»).

11. Ну і куди ж сер Теренс Пратчетт без власного меча? Разом із місцевим ковалем Террі назбирав залізної руди (десь з 60 кіло), на території його маєтку було побудовано домну, вони розжарили руду на вогнищі, додавши у суміш шматочки Сіхоте-Алінського метеорита (замість Небесного Заліза, яке, згідно з фольклором, вкрай магічне).

12. Якщо вже говорити про маєтки Пратчетта, то кілька сотень фунтів авансу за свою другу книжку Террі конвертував у теплицю, а гонорар за третю книгу — у теплицю більшого розміру.

13. У своїй промові на Світовій конвенції з наукової фантастики в Бостоні 2004 року Террі Пратчетт зізнався: «Тепер мені трохи ніяково, що люди починають знайомство з циклом про Дискосвіт з “Кольору магії” і “Химерного сяйва”. Як на мене, це не найкращі книжки для початку. І це вам сам автор каже. Не починайте Дискосвіт з початку».

14. Як не складно здогадатися, Террі Пратчетт любив капелюхи. Це були його «надійні радощі». «День з новим капелюхом — справді хороший день» — для Террі ця істина працювала на сто відсотків. Капелюх, що став частиною бренду Пратчетта був придбаний на початку 1988 року в капелюшній крамниці «Лок & Компані» на Сейнт-Джеймс-стріт, у рідкісному для Террі нападі марнотратства під час поїздки в Лондон на зустріч з видавцями.

15. Звісно, Террі вмів справляти враження: на прем’єру екранізації роману «Батько Вепр» він прибув із ціпком з ебенового дерева зі сріблястим навершям у формі Голови Смерті. А червона доріжка на прем’єрі була насправді білою, адже це ж «Батько Вепр», а на Вепроніч має падати сніг.

16. Террі Пратчетт зіграв епізодичні ролі в екранізаціях своїх романів. Наприклад, у фільмі «Батько Вепр» він із задоволенням зіграв роль майстра іграшок (в романі його не було). Цей персонаж промовляє одну репліку: «Дозвольте, я вам це загорну, пане?». А у «Поштовій лихоманці» зіграв роль поштаря, що кидає листа в глибоку яму і каже: «Ой, перешкодонька».

17. Террі був трудоголіком. Хоча якось він таки навіть зібрався у творчу відпустку на шість місяців. Що ж вдіяти, якщо за цей час він написав одразу дві книжки! «Відпустка» видалася продуктивною.

18. Захворівши на кортикальну атрофію, рідкісну форму хвороби Альцгеймера, Террі Пратчетт багато зробив, щоб інформувати суспільство про життя пацієнтів і труднощі, з якими доводиться стикатися їм та їхнім близьким. Він знявся у кількох документальних фільмах та підтримував роботу дослідницьких фондів.

19. Террі Пратчетт мав багато ідей щодо подальшої творчості. Так, планувалося, що відомий дискосвітній пройдисвіт Мокр фон Губперук міг би займатися підводною системою стічних і проточних вод. А ще міг би стати податківцем. На жаль, цим ідеям не судилося втілилися в життя.

20. У серпні 2017 року, відповідно до побажань Террі, Роб Вілкінс від’єднав жорсткий диск від комп’ютера в головному офісі, на якому містилися всі його неопубліковані тексти, привіз його на відкриття Великого Дорсетського наукового ярмарку й урочисто розчавив його під колесами вінтажного парового катка фірми «John Fowler & Co». Ось така гуркотлива крапка в письменницькій кар’єрі Террі.