0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Як «Скриня» мандрувала Україною
Рекламний слоган нашої книги стверджує: «Ми об’їхали всю країну в пошуках скарбів…». А тепер вже довелося зі «Скринею», напакованою скарбами, ще раз проїхатись Україною, відвідати Одесу, Київ, Житомир, Дніпро, Харків, аби поділитись тією красою, що назбирали.
 
Разом зі мною подорожувала давня гуцульська трійця. Раніше цей підсвічник використовувався тільки за дуже урочистих нагод - на Різдво, Водохреща, весіллі чи похоронах. Зустріч з читачами для нас також дуже урочиста подія, тому ми розпочинали наші презентації з ритуального запалювання свічок на трійці.
 
 
Одеса. Презентація-психотерапія
 
Дуже символічно розмірковувати про пошуки власної ідентичності у місті з вулицями Рішельєвська, Ланжеронівська, Дерибасівська. «Хто ми, чиї сини, яких батьків» і чи можна бути космополітом та любити увесь світ, якщо ти не любиш своє? 
Презентація відбулась у книгарня «Бук», що наче зійшла з екрану голлівудського фільму «Вам лист» («You’ve got mail») - затишна, з теплом, увагою і чаєм та веганськими тістечками  для кожного читача. Я вкотре переконалась, що світ тримається на людях, які безмежно люблять те, що роблять. Це люди Сили і саме такими є власниця книгарні Галина Андрєєва та її казкова команда.
 
 
Зустріч вийшла надзвичайно щирою і глибокою. Навіть з елементами психотерапії. Коли зайшла мова про старі «речі сили», які залишились нам у спадок від наших предків, одна з читачок зауважила, що не має бажання зберігати речі своєї бабусі, бо не приймає її саму. Те, що ми не приймаємо, нас поневолює - так звучить один із законів Роду. Шанувати предків означає прийняти свій Рід у всій його повноті, з усім добрим і поганим, що в ньому є, і те, що ми приймаємо, нас звільняє. Так проста розмова у колі читачів спричинила глибоке переосмислення читачкою своїх стосунків з бабцею і якісну зміну у їхньому спілкуванні.
 
Житомир. Презентація-Святвечір
 
Коли ми зайшли у «Львівську майстерню шоколаду» в Житомирі, то було відчуття, що потрапили на весілля чи Святвечір до родини. Офіціанти у вишиванках, старовинні килими, манекени у старовинних строях, повний зал гостей і неймовірна господиня - пані Людмила Зубко, яка до того ж блискуче дебютувала цього вечора як модератор.
 
 
Ми пірнули у «Скриню», вивчили нові слова «зґарда», «дукач», «трійця», домовились разом укласти поліську скриню скарбів (Житомирщина належить до етнографічного регіону Полісся). Це була не презентація, а теплий вечір у родинному колі - говорили про наболіле, співали народних пісень. Неймовірна концентрація тепла і любові до свого завершилась тим, що це була єдина презентація, де ми заспівали гімн України з подачі Вікторії, маленької шанувальниці нашої книги.
 
Дніпро. Презентація-дискусійний клуб
 
Дніпро вразив інтелектом і молодечою енергією. Здивувало, що всі, кого я запитувала про дорогу, відповідали мені українською. Згодом зрозуміла, чому так стається - я вибираю молодих людей і саме вони - ця творча освічена стильна молодь - бажають ідентифікувати себе з українською культурою та мовою, а тому радо переходять на українську. Це дуже обнадіює – Книгарня «Є» відкриває свій третій магазин у цьому місті, а на нашій презентації був повний зал щирих і «всіх своїх», які активно дискутували, наперебій відповідали на запитання вікторини.
 
 
Після зустрічі до мене підійшли молоді дніпровські актори запитати з чого варто починати збирати свою скриню (це ще один аргумент на користь того, що українофілія серед молоді - це вже тенденція, а не окремі випадки). А молодий актор Данило Слюсар просто вразив своїм зізнанням, що заощаджуватиме, аби купити наш арт-бук своїй доньці (донька поки існує лиш в його мріях і планах). З такими татусями в України однозначно є шанс «ще не вмерти», і саме для цих майбутніх доньок ми і створювали нашу «Скриню».
 
Харків. Презентація з елементами магії
 
Щиро зізнаюсь, я побоювалась презентації у Харкові, пам’ятаючи усі недавні політичні перипетії, що відбувались у цьому місті. Боялась конфронтації і недоброзичливості. І хоча про близькість фронту нагадували військові вертольоти у небі та бронетранспортери на вулицях міста, всі мої побоювання виявились марними. Книгарня «Є» така ж привітна, як у будь-якому місті країни, читачі, доброзичливі і відкриті, радо ділились своїми родинними історіями. Це було щось схоже на збір інформації під час етнографічної експедиції - культурні агенти Слобожанщини розповідали про слобожанські речі-бренди (харківські коци - побратими наших гуцульських ліжників стали для мене відкриттям). А також повідали одну по-справжньому магічну історію - прадід читачки таки знайшов легендарний цвіт папороті і загадав собі гарну багату наречену. Так у його житті й сталось. От тепер спробуй не вір у народні легенди, якщо це родинна історія, розказана з перших уст. Крім того, на презентацію завітав етногурт, тож ми слухали ритуальних пісень і навіть розпочали сезон колядування.
Це була подорож місцями Сили і зустріч з людьми Сили. Україна дуже розмаїта, втім єдина. Unity in diversity (єдність у різноманітності) - наш єдиний спосіб вціліти,  плекати унікальне і шукати спільне, бо те, що нас об’єднує, значно більше, ніж наші відмінності.