Александр Мельник, Imena.ua

Історія цієї книги — чи не найцікавіше з українського нон-фікшну за цей рік. Ви, напевно, чули про блог The Ukrainians, який успішно провів краудфандингову кампанію на «Спільнокошті». Це видання чи не першим почало робити лонгріди про окремих українських відомих сучасників. А потім онлайн-сторінки та фото опинились на папері — і так блог став книгою. Наскільки нам відомо, всього два українських інтернет-видання на сьогоднішній день випустило власні друковані книжки за матеріалами, котрі від початку існували виключно в інтернеті.

Фактично це — 20 інтерв’ю із людьми, чий успіх у політиці, економіці, бізнесі чи науці став результатом їхньої наполегливої роботи над собою. А ще всіх їх об’єднує впевненість у тому, що Україна має хороше майбутнє — потрібно лиш використати ті можливості, які є навіть у нашому пост-кризовому суспільстві.

Тарас Прокопишин, Володимир Бєглов та Інна Березніцька разом із «Видавництвом Старого Лева» зібрали всі ці історії в одну книжку. Вона — результат Революції Гідності та бажання співзасновників блогу розказати про тих, хто вже почав змінювати Україну. Автори сподіваються, що це — лише перший том подібних історій. Судячи з успіху кампанії колективного фінансування, вони не помиляються.

Відкриває перелік історій-інтерв’ю розмова із Мирославою Ґонґадзе, а завершує — із кардиналом УГКЦ Любомиром Гузаром. Від того, хто лікує інформаційну травму (журналістка) до того, хто лікує душі (священик). А поміж ними — композитор, співаки, бізнесмени, активісти. Із тих героїв, що точно знайомі нашим читачам, — Ірина Соловей («Спільнокошт») та Ярослав Ажнюк (Petcube).

Легкий і приємний в читанні, надихаючий нон-фікшн про українську сучасність, про те, що люди, які здаються далекими та недосяжними через свою публічність — т.зв. «селебріті» — насправді є такими ж людьми, як усі ми: зі своїми страхами, пошуками, прагненнями. Відрізняє їх лише одне — вміння використати труднощі та ризик на власну користь (що робить багатьох героїнь «The Ukrainians» схожими на ту жінку, про яку пише Шерил Сендберґ у своїй книзі «Включайся!»).

Не чекати допомоги від держави чи чиновників, а робити самим — в той чи інший спосіб цю фразу повторює кожен із співрозмовників редакції The Ukrainians. Можливо, тому що усі ми і є державою (а не та бюрократична машина, до якої ми звикли)? Експерт Євген Глібовицький справедливо зауважує про необхідність навчатися протягом усього життя — і це підтверджують й інші учасники діалогів у книзі.

Є серед опитаних і науковець, полярний зоолог Ігор Дикий — він розповідає про те, як прийшов до того, чим займається; і чи складно взагалі бути науковцем у такій екстримальній сфері. І журналіст Алім Алієв, співзасновник ініціативи «Крим.SOS», який впевнений, що Крим вдасться повернути в медійне та законодавче поле України — хай це й відбудеться інакше, ніж ми всі до цього звикли за 24 роки.

Натхнення до нових звершень і гордість за тих, з ким живеш в одній країні — лише декілька з тих емоцій, котрі відчуваєш, читаючи «The Ukrainians». Це — ключ до розуміння генерації покоління «дев’яностих-нульових», а також трохи старших за них, що працюють «в парі» із молодими. Книга, яку варто покласти на стіл і читати щодня журналістові, підприємцеві, культуртреґерові, науковцеві. Аби відчувати, що ви — не одні, хто долає перепони і вірить, що в нас усіх все складеться добре.