0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Шевченко у фактах та цифрах
203 роки тому у маленькому українському селі народилася людина, якій судилося прославити на весь світ не тільки своє ім’я, а й увесь свій народ – Тарас Григорович Шевченко. Усі ми знаємо його як поета, але ж був він ще й видатним ґравером, живописцем, прозаїком, драматургом, співаком, актором, режисером, скульптором та навіть фотографом! Пропонуємо вам кілька цікавих фактів про Тараса Григоровича з абетки-енциклопедії «Шевченко від А до Я», тексти до якої написав професор Леонід Ушкалов, а проілюструвала художниця Анастасія Стефурак. 
 
Диво дивне, але всі найголовніші події в житті Шевченка сталися навесні. Судіть самі! Навесні поет народився. 25 квітня 1838 року він став вільною людиною. Навесні 1840 року побачив світ «Кобзар». Навесні 1847 року поет опинився за ґратами. Через десять довгих-довгих літ, 7 квітня 1857 року, до нього надійшла звістка про волю. Та навіть коли поет уже відчув подих смерті, він покладав усі свої надії на весну.
 
 
Шевченко дуже любив малювати автопортрети. Уже одна з перших його робіт олійними фарбами, що її він виконав на початку 1840 року, — автопортрет. А свій останній автопортрет поет намалює всього за кілька місяців до того, як його не стане. Шевченко примудрявся малювати самого себе навіть у пустелі Каракуми. Понад три десятки автопортретів…
 
 
Хто може сказати, якого кольору були очі в Шевченка? Люди, які знали поета, відповідали на це питання по-різному. Одні казали — чорні, другі — темно-карі, треті — темно-сірі, четверті — «сиві», п’яті — ясно-блакитні… Чим пояснити такий різнобій? Бігом часу? Мають же здатність темні очі з віком вицвітати. Тим паче що десять років життя поет провів під палючим сонцем пустелі, від якого можна легко осліпнути. Та, мабуть, іще більшу роль відіграла тут «променистість» Шевченкових очей, про яку в один голос кажуть усі, хто його знав, — очі поета змінювали колір разом зі зміною настрою…
 
 
«Як гарно, коли люди весело сміються!» — міг би вигукнути Шевченко. Він і сам залюбки сміявся, часом аж до сліз, а в гарному товаристві страшенно любив смішити інших веселими оповідками. Що вже казати про численні Шевченкові витівки! Ось одна з них. Вона сталася після повернення поета із заслання. Одного разу він улаштував дружню вечірку в Академії мистецтв, точніше, у нижньому скульптурному класі. Була вже пізня ніч, а гості веселились. Вони зняли з постаменту фігуру Юпітера роботи професора Миколи Пименова й посадили на її місце Шевченка, який розважав їх звідти своїми смішними історіями. Аж раптом відчиняються двері й на порозі… професор Пименов. Поет, немов бешкетник-школяр, миттю зіскакує зі своєї «кафедри» й через вікно стрибає в сад. Пименов так само стрибає у вікно, щоб наздогнати поета, — але зась!..
 
 
Зрештою, як казав колись 36-й президент США Ліндон Джонсон: «Він був більше ніж поет — він був безстрашний борець за права та волю людей».