Сергій Осока: Найгірша галузь, в якій може працювати письменник – журналістика
Natemu, Крумін Олександр
Поет і перекладач Сергій Осока – людина, відома у творчих колах Полтавщини. Лауреат Міжнародного конкурсу молодих літераторів «Гранослов-2000», володар премії видавництва «Смолоскип» за збірку віршів «Голос мисливця» 2006 року. Крім того, Сергій переклав українською твори іспанського поета Федеріко Гарсіа Лорки, а серед поціновувачів рок-музики відомий тим, що вдихнув нове життя у пісню гурту ДМЦ «Все по Фрейду», написавши її україномовний варіант. У бесіді з нами Сергій Осока поділився власним баченням того, як писати хороші вірші, чому письменнику важко працювати у журналістиц та розповів про свою нову збірку поезій «Небесна падалиця» (ВСЛ).
- Сергію, чи пам’ятаєш свій перший вірш: коли написав, якою була його тема?
- Перший вірш я писав разом з моєю сестрою, просто з цікавості – чи зможемо ми заримувати. То була якась дитяча маячня про рідну землю, верби й калину з короткими формами дієслів, росіянізмами.
- Щоб писати дійсно якісні вірші, потрібно не тільки мати талант, а й постійно надихатися. Де ти черпаєш натхнення? У які моменти тебе найчастіше відвідує, так би мовити, муза?
- Щоб писати «дійсно якісні вірші» потрібно, окрім таланту, мати високу самовимогливість, не йти на компроміси зі своїм художнім смаком і добре відчувати літературний контекст. Не можна писати відірвано від процесу, коли не знаєш, як зараз пишуть твої сучасники. Щодо натхнення, то в моєму випадку воно з'являється у вигляді стрімких мимолітних асоціацій – кольорів, запахів, звуків. Часто я черпаю натхнення зі своєї пам'яті, надихаючись якимись минулими щасливими моментами. У минулому – взагалі багато і щастя, і натхнення.
- У кожного автора є як успішні, так і невдалі твори. Яким чином ти «фільтруєш» написане? Робиш це самостійно чи радишся з близькими?
- У мене є декілька людей, яким я дуже довіряю. Орієнтуюся на їхню думку й оцінку. Але чим довше я живу й пишу, тим ця залежність від сторонніх оцінок стає меншою, набуваються власні орієнтири.
- Чому ти вирішив взяти псевдонім і чому обрав саме такий?
- Цей псевдонім мені вигадала моя мама. Він мені сподобався тому, що в ньому є чітка алітерація з буквою «с».
- Сергію, ти – автор есе «10 заповідей щирого графомана», де іронічно зображаєш аргументи деяких молодих авторів на захист власних творів. А як ти поводишся з такими людьми в особистому спілкуванні? Як «лікувати» завищену поетичну самооцінку молодих авторів?
- Це дуже складна проблема. І я нікого не лікую. Я лише висловлюю свої думки тим, хто хоче і готовий мене почути. Якщо ж я бачу, що людина налаштована заперечувати, не погоджуватись, – відступаю вбік. Іноді потрібно, щоб пройшов деякий час, за який автор може дещо переосмислити. Іноді автори так загрузають у похвалах від рідних і близьких, що достукатися до них абсолютно неможливо.
- А кого з поетів ти ставиш за приклад собі? Кого радиш читати? З минулого, з сучасників.
- Мої вчителі в літературі – це Богдан-Ігор Антонич, Микола Вінграновський, Микола Зеров, Ліна Костенко, Емма Андієвська, Іван Драч, Василь Голобородько, Микола Воробйов, Василь Стус, Олена Теліга, Василь Герасим'юк, Тарас Мельничук, Олег Зуєвський, Мойсей Фішбейн, Ігор Калинець.
- Днями виходить у світ твоя збірка «Небесна падалиця». Які твори туди увійшли і чи плануєш робити урочисту презентацію видання?
- У книжку ввійшли твори, написані за дванадцять років. Це просто різні вірші, своєрідна квінтесенція написаного мною за цей відрізок часу. Щодо презентацій, то вони плануються, але де й коли – поки що остаточно невідомо.
- Крім написання віршів, ти займаєшся і перекладом творів українською. Наприклад, іспанського автора Ф. Гарсіа Лорки. Тривалий час на слуху полтавських поціновувачів музики була і пісня гурту ДМЦ «Все по Фрейду», перекладена тобою. Яким чином виникла ідея перекладати твори поетів та музикантів і чи плануєш ще з кимось співпрацювати у музичній царині?
- Пісня гурту «ДМЦ» не перекладена мною, а власне написана. Це просто інший текст, а не переклад російської пісні. Щодо планів подальшої співпраці з музиками, то я таких планів не маю, але якщо комусь із сучасних гуртів буде цікаво співпрацювати зі мною, то я, звичайно, спробую. Чому б і ні? Новий досвід часто буває дуже пізнавальним і корисним.
- Поезія – це те, чим у нашій державі майже неможливо заробити на життя. Тому раніше ти працював журналістом, очолював рекламний відділ місцевого телеканалу. Чим займаєшся зараз? Чи вдається гармонійно поєднувати роботу і творчість?
- Зараз я займаюся чим тільки можна – рекламою, журналістикою, літературним редагуванням, навіть продажем книг. Щодо поєднання роботи і творчості, то найгіршою для письменника є якраз журналістська робота, особливо коли йдеться про публіцистику. Часто доводиться віддавати емоції статтям і передачам, а на вірші й прозу тебе вже не залишається. Але, гадаю, тут немає якоїсь універсальності. Може, іншому авторові зовсім неважко поєднувати літературу й журналістику.
- Понад півстоліття тому Маяковський написав «Как делать стихи». Чи є у Сергія Осоки аналогічна добірка порад? Що ти можеш порадити тим, хто тільки починає «пробу пера»?
- Звичайно, я можу дати якісь універсальні поради, але навряд чи вони будуть дуже оригінальними: перш ніж порушувати правила, треба їх добре вивчити; ставити до себе високі вимоги; знати, що пишуть твої сучасники; не йти на компроміси зі своїм художнім смаком і переконаннями.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно