0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Топ-15 найкращих останніх рядків книги
Часто книга нас так захоплює, що не йде з голови ще довго після прочитання. І в думках крутяться окремі фрази і, звісно, останні слова твору. А чи пам'ятаєте ви кінцевий рядок з улюбленого роману чи повісті? Ми зібрали для вас топ-15 найкращих останніх рядків книг. Сподіваємось, вони подарують вам приємні спогади або надихнуть на прочитання чогось нового.
 
***
«Придивіться уважніше, щоб неодмінно впізнати те місце, якщо колись потрапите до Африки, у пустелю.
Якщо вам доведеться проїжджати тут, благаю вас, не поспішайте, затримайтеся трохи під цією зіркою!
I якщо до вас підійде золоточубий малий хлопчик, який сміється і не відповідає на ваші питання, ви одразу здогадаєтесь, хто це такий. Тоді, будь ласка, розвійте мій смуток, мерщій напишіть мені, що він повернувся». 
 
Антуан де Сент-Екзюпері, «Маленький Принц»
 
***
«А нагорі, у своїй хатині при дорозі, старий знову спав.
Він спав так само долілиць, і біля нього, пильнуючи його сон, сидів хлопець. Старому снилися леви». 
 
Ернест Гемінґвей, «Старий і море»
 
***
«То був тільки сон, це правда; але якщо дерева дихають, то хто сказав, що вони не можуть сміятися». 
 
 
 
***
 «Отак ми й намагаємося плисти вперед, долаючи течію,
а вона безнастанно зносить наші суденця назад, у минуле».
 
Френсіс Скотт Фіцджеральд, «Великий Гетсбі»
 
***
«Марсіани були там - у каналі - відбиті у воді. Тімоті, Майкл, Роберт, мама й тато.
Марсіани мовчки дивилися на них з похмуреної поверхні води...». 
 
Рей Бредбері, «Марсіанські хроніки»
 
***
«Створіння, що стояли назовні, переводили погляд з свині на людину і з людини знов на свиню,
та вже не було змоги сказати, хто були одні, а хто другі».
 
Джордж Орвелл, «Ферма тварин»
 
***
«Вкрай нечисленні потерпілі змогли вижити в морі так довго, як пан Патель, і тим більше не було жодного,
хто вижив би у товаристві дорослого бенгальського тигра». 
 
Янн Мартель, «Життя Пі»
 
 
***
«Моя фантазія не зайшла далі — я їй не дозволила, — і хоча обличчям котились сльози,
я не ридала і не втратила самовладання.
Я просто трохи зачекала, а потім повернулась до машини і знову вирушила туди, куди мені слід було їхати». 
 
Кадзуо Ішіґуро, «Не відпускай мене»
 
***
«А далі вона уявила собі, як її мала сестричка стане колись дорослою жінкою і, зберігши до зрілих літ щире й лагідне дитяче серце, збере довкола себе інших дітей і засвічуватиме їм оченята своїми незвичайними оповідями. Можливо, розповідатиме вона їм і про Країну Чудес, що наснилася їй багато років тому; вона перейматиметься їхніми нехитрими жалями і простими радощами, пам'ятаючи своє власне дитинство і щасливі літні дні...». 
 
Льюїс Керрол, «Аліса в країні див»
 
***
«Знаєте всі оті буденні речі, які тут завдають вам стресу?
Мені насрати на них. Є куди більші та гірші речі, які можуть статися,
щоби дозволяти отим дрібним проблемкам зруйнувати ваше життя — та хай навіть один ваш день.
Я їх бачив. Мало того: я їх пережив». 
 
 
***
«Розі завела його за руку до будинку, посадила в крісло і принесла з ліжечка маленьку Еланор.
Сем взяв дочку на руки і сказав, глибоко зітхнувши:
- Ну, ось я і повернувся!».
 
Дж. Р.Р. Толкін, «Володар перснів»
 
 
***
«Майбутнє не збиралося карати. Майбутнє не збиралося милувати. Майбутнє просто йшло своєю дорогою... » 
 
Брати Стругацькі, «Хмара» 
 
***
«Вона пригадала, як лежала, похована під снігом, у тій розпадині в горах.
Подумала про ту абсолютну тишу. Сьогодні, як і тоді, ніхто не знав, куди її занесло.
От і цього разу ніхто не прийде. Але вона вже й не чекала.
Аліче всміхнулася до чистого неба. Невелике зусилля — і вона зуміла підвестися сама».
 
 
***
«Обрії для Енн змаліли, відколи вона повернулася додому з Королівської вчительської семінарії.
Та хоч стежина перед нею пролягала тепер вузенька, вона знала,
що обабіч неї розкриються квіти тихого щастя.
Їй належало пізнати радість невтомної праці, шляхетних прагнень та щирої дружби.
Ніхто не забере в неї уяви й не зруйнує чудового світу веселкових мрій.
А на шляху завжди є місце для нових поворотів!
— Господь на небесах — й у світі мир і спокій, — тихо прошепотіла Енн».
 
Люсі-Мод Монтгомері, «Енн із Зелених Дахів»
 
***
«Та найщасливіший, мабуть, Мумі-троль. Удвох із Мамою він повертається садом додому.
Місяць блідне у досвітній імлі, з моря налітає ледь відчутний бриз і шарудить у листі дерев.
У Долину Мумі-тролів приходить прохолодна осінь.
Адже без осені не буває нової весни»
 
Туве Янссон, «Країна мумі-тролів»