TED: захопливі лекції про літературу, книжкові обкладинки і Twitter як художній експеримент
Єфремова Анастасія
11.04.2017
Зі своїх студентських років знаю, що часом ніщо так не надихає на читання, як, власне, розмови про читання. Треба мати не лише фахові знання, а й дрібку таланту і трохи харизми, щоб перетворити класичні лекції з літератури, нерідко – з банальним переказуванням сюжету програмних книжок, на захопливі історії про письменників та їхню творчість.
Для натхнення пропоную вам добірку найцікавіших виступів на TED про літературу і книжки, де своїм досвідом і баченням художньої творчості діляться письменники, яким не забракне любові до книжок, гумору та самоіронії.
(Для більшості зі згаданих виступів доступні українські субтитри).
Елізабет Ґілберт: Успіх, невдача та мотивація продовжувати творити
У своєму виступі Елізабет Ґілберт – авторка світового бестселера «Їсти, молитися, кохати» – на власному прикладі засвідчила один надзвичайно цікавий літературний феномен. Як це бути «автором однієї книги», а саме так називають письменника, лише один твір якого найвиразніше репрезентує його і користується найбільшою популярністю (і байдуже, що він міг написати ще з десяток не менш вартісних книжок). Як не стати заручником власного успіху й вже сформованих очікувань чогось «такого самого»?
В історії літератури чимало таких прикладів: якщо Гарпер Лі – то «Вбити пересмішника», якщо Набоков – то «Лоліта», якщо Селінджер – то «Ловець у житі», якщо Артур Конан Дойл – то лише серія детективів про Шерлока Холмса і доктора Ватсона. А сер Артур Конан Дойл, між іншим, – автор кількох серйозних історичних романів. І що головне – сам він вважав себе передусім автором історичних романів, а не оповідань для «легкого читання», як називав свої детективи. Та чи багато з нас не те що читали його історичні твори, а хоча б знають кілька назв? Успіх має свої наслідки.
Надзвичайно натхненний виступ Елізабет Ґілберт – про її шлях до успіху, тиск популярності і спроби віднайти себе – віднайти ту діяльність, сродну працю, якщо хочете, яка приноситиме задоволення, і ніколи не відмовлятися від неї, попри поразки та розчарування і навіть попри успіх.
Цитати:
«Я любила писати більше, ніж ненавиділа свої невдачі. Інакше кажучи, я любила писати більше, ніж власне его».
«Ваше коріння – це те, що ви любите більше, ніж себе. … Ваше коріння – це те, на що ви спрямовуєте свою енергію з такою дивовижною відданістю, що кінцеві результати вже не мають особливого значення».
Ендрю Фіцджеральд: Пригоди художньої літератури в Twitter
Лекція Ендрю Фіцджеральда – письменника, редактора й «твітера» – про той новий світ, що колись міг існувати тільки у фантастичних книжках, автори яких вдавалися до надспроб зазирнути в майбутнє, а тепер є нашою дійсністю. Той світ, де книжка, навіть електронна, більше не є єдиний носій художнього тексту. Світ, де межі між реальністю і цифровими технологіями розмиваються, дописи в соціальних мережах переростають у романи (згадати хоча б «Перехожих» Богдана Логвиненка, майже повністю написаних у Facebook), а вигадані герої стають якщо не учасниками, то принаймні коментаторами реальних соціальних і політичних подій. Нова медіареальність пропонує унікальні формати і платформи для творчих експериментів, навіть більше – сам експеримент стає частиною такого формату.
Обов’язково вмикайте, якщо хочете послухати про Twitter як особливу платформу для творчих експериментів, ренесанс короткої прози та про «твіти», що стали книжками.
Цитати:
«Оповідання починалося зі слів Еліот, але згодом вона зникає, і ми "чуємо" Ельзу, Марго і Саймона – персонажів, яких Еліот створила в Twitter саме для того, щоб розповісти цю історію, враховуючи різні погляди».
«Згодом Еліот розповіла мені, що написала всю історію великими пальцями. Вона лежала на софі й просто переходила від одного персонажа до іншого, твітячи у кожній стрічці почергово».
Трейсі Шевальє: Пошук історії всередині картини
Картинна галерея – місце, де люди чомусь надають своєму обличчю надто розумного і надто замисленого виразу, наче зазирають всередину полотна і от-от зрозуміють те, що хотів «сказати» художник. Проходить хвилин двадцять, і концентруватися стає все важче, із однієї виставкової зали в іншу переходиш вже не з таким ентузіазмом, а голова зайнята не так мистецтвом, як кавою чи, наприклад, отим апетитним морквяним пирогом, який запримітив у кав’ярні поруч. Знайома ситуація, чи не так? Британська письменниця Трейсі Шевальє каже, що це цілком нормально. Ми робимо вибір всюди – у магазині одягу чи в ресторані, наприклад, то чому ж не можемо робити його і в галереї? Трейсі Шевальє пропонує розслабитися і 1) обрати лише ті полотна, які вражають, притягують, наче магніт; 2) вигадати історію. Саме так і народився її роман «Дівчина з перловою сережкою» – зі споглядання картини та дівчини на ній, в очах якої заховалася ціла історія – вигадана чи ні, уже не так і важливо.
Цитати:
«Я обираю картину. Нехай це буде 1 з 50. Потім стаю перед цим полотном і розповідаю собі про нього історію. Чому історію? Гадаю, у нас це вроджене, наша ДНК вимагає від нас історій. Ми постійно розповідаємо історії про все, бо наш світ божевільний і хаотичний. І саме завдяки історіям намагаємося надати йому сенс, трохи впорядкувати».
Мек Барнетт: Чому хороша книга – це таємні двері
Чому сотні людей щодня здійснюють «паломництво» до будинку 221b на Бейкер-стріт, хоча той будинок має насправді табличку із зовсім іншим номером, а у кріслах біля комина ніколи не сиділи детектив і доктор; чому стількох людей цікавить «нехороша квартира» №50 у будинку «302-біс» на вулиці Садовій, хоча всі розуміють, що не буває будинків з номерами на «-біс»; чому кожен, хто приїздить у Верону, не їде звідти, поки не побачить будинку Джульєтти з тим славнозвісним балконом, хоча то аж ніяк не її будинок, та й сама Джульєтта навряд чи існувала. «Ми знаємо, що ці персонажі уявні, – каже Мек Барнет, – але ми оживляємо їх, і це нам під силу».
Про це, а також про важливість прочиняти двері в Нарнію і залишати в книзі телефонні номери китів можна послухати в лекції харизматичного дитячого письменника Мека Барнетта.
Цитати:
«Привіт, мене звати Мек. У своїй професії я брешу дітям».
«Я хочу, щоб книжка була таємними дверима, що відчиняються і випускають історії в реальність».
Чіп Кідд: Мистецтво першого враження – у дизайні та житті
«Ясність чи таємничість? За фахом я графічний дизайнер і мушу балансувати між цими двома поняттями», – так починає свою лекцію Чіп Кідд, один із найвідоміших на сьогодні дизайнерів обкладинок і один з найдотепніших лекторів TED. Хоча ні, насправді він почав свій виступ так: «Бла-бла-бла-бла…», пояснюючи таким чином, як таємничість переходить у маячню. Виступ Кіда – ці мінімум абстракції та максимум конкретних прикладів про мову візуального сприйняття, взятих з практичної діяльності дизайнера та взагалі всього, що його оточує, – чи буде це рекламний постер, чи буденна кнопка виклику ліфта. Вмикайте відео і слухайте, як похід у китайський ресторан та печиво з передбаченням можуть стати ідеєю книжкової обкладинки!
Цитати:
«Сенс назви в тому, що сенсу в ній немає».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно