Воздух   

Ганс Християн Андерсен,  автор відомих у всьому світі казок «Гидке каченя», «Снігова королева», «Дюймовочка» та інших, - людина незвичайної долі. Які секрети він ховав від своїх читачів? Пропонуємо Вам путівник по життю данського казкаря.

Король

Якось 13-річний та сповнений мрій Андерсен зустрівся із принцом Фредеріком, майбутнім королем Данії. Коли Андерсен, намагаючись привернути увагу принца, сказав, що дуже хоче навчатися у гімназії та потім працювати у театрі, принц холодно відповів: «Стань краще токарем».

Танцюрист, співак, поет

У віці 14-ти років син шевця покинув рідне місто Оденсе і поїхав у Копенгаген, мріючи стати артистом балету і виступати на сцені Королівського театру. Перша спроба потрапити до театру провалилася. Хлопець прийшов додому до прими-балерини мадам Шаль, стягнув чоботи й взявся танцювати партію з балету «Попелюшка». Шаль назвала хлопця божевільним та виставила за двері. Але відступити від своєї мрії він не міг - в Оденсе на нього чекало майбутнє фабричного робітника, а це для Ганса було гіршим за смерть. Майбутній казкар залишився у Копенгагені та влаштувався статистом у театр. Кульмінацією його танцювальної кар'єри був виступ в балеті «Арміда», а його ім'я фігурувало на афіші так: «Троль - пан Андерсен».

Через деякий час справи почали погіршуватися: він втратив роботу у театрі, а надія на співочу кар'єру загинула, коли почав ламатися голос. Андерсен був невтішний, поки знайома не підкинула йому ідею зайнятися літературою. Але з театром Андерсен не прощався: до кінця життя він «бомбардував» керівників театрів своїми п'єсами.

Бісексуалізм

Болюче питання дослідників життя і творчості Андерсена – сексуальна орієнтація письменника. Прихильники бісексуальної версії звертають увагу на те, як палко Андерсен звертається до деяких друзів або знайомих чоловіків у своїх листах («У той прохолодний вечір, коли ви вкрили мене своїм плащем, ви не тільки зігріли моє тіло, а й змусили моє серце битися частіше»). Противники цієї версії вважають, що експресивна манера Андерсена у листуванні - данина епосі.  

Джекі Вулльшлегер, що одержала за свою книгу «Hans Christian Andersen. The Life of a Storyteller» («Ганс Християн Андерсен. Життя Оповідача») премію міста Оденсе, стверджує, що Андерсен неодноразово мав статеві зв'язки з чоловіками, і називає одним з його коханців Едварда Колліна. «Коллін був найкращим другом Андерсена і його повною протилежністю - розсудливий і прагматичний сім'янин. Це абсурд, Коллін - гетеросексуал!», - сперечається із письменницею Данський Центр Андерсена.  

2011 року на острові Фюн навіть влаштували «Тиждень одружень гомосексуальних пар імені Андерсена».

Діккенс

У розквіті своєї слави Андерсен кружляв по Європі від одного знатного будинку до іншого, від однієї знаменитості до іншої: Гюго, Дюма-батько, Бальзак, Гейне... Будь-якого нового знайомого Андерсен записував у друзі - він не розумів різниці між формальною ввічливістю і справжньою дружбою. В Англії він познайомився з Діккенсом. Після цього між ними зав'язалося жваве листування. Усе було прекрасно, доки Діккенс необережно запросив Андерсена на гостину. Андерсен з'явився у складний момент: виснажений славою і літературою, Діккенс був на межі нервового зриву, його шлюб - на межі розлучення. Але Андерсен нічого не помічав. Ізольований від світського гамору, Андерсен щодня виливав своє красномовство на голови нещасних. Родина Діккенса вважала, що казкар погостює два тижні, але він залишився на п'ять. Після того, як Андерсен нарешті поїхав, Діккенс практично припинив з ним спілкуватися.

Кохання і розчарування

Першим великим коханням Андерсена була Ріборг Войт з острова Фюн, останнім - шведська співачка Йенні Лінд. Обидві його покинули.

У роки слави письменника стали закидати листами шанувальниці, призначаючи йому побачення, але Андерсена такі пропозиції тільки лякали. Ще більше він злякався, коли до нього додому приїхала молода дівчина і почала освідчуватися в коханні, - автор ледве зумів позбутися її. Андерсену так і не пощастило у коханні.

Страхи Андерсена

В Оденсе стоїть скульптура Бьєрна Нєргаарда «Трійця» - три людські фігури, які закручуються у спіраль. Фігури мають однакові голови з великими носами і маленькими очима - це Андерсен у трьох особах: Тінь, Імпровізатор і Дорожній товариш. «Трійця» - перший із численних портретів Андерсена, розкиданих по місту, який бачить турист в Оденсе. І це найточніший його портрет. Суперечливий, пристрасний, неврівноважений. Людина, що страждає від власної нервозності та скута нею.  Слово похвали підносило Андерсена до небес, дріб'язкове невдоволення доводило до думок про самогубство, критичне зауваження змушувало злитися. Неприборкана уява виснажувала письменника - йому постійно ввижалися зради, небезпеки, смертельні хвороби. Він панічно боявся пожеж і завжди возив із собою довгу мотузку, щоб вибратися в разі чого через вікно. В образі ліжка йому ввижався привид майбутньої труни. А у кришці своєї домовини він просив просвердлити дірку, щоб побачити, хто із знайомих прийде на похорон. Цілком можливо, що насправді він думав про вентиляцію, адже страшенно боявся бути похованим заживо.