Там, де пнеться лоза виноградна…
17.04.2015
Надія Раків
Те, що приємне і необхідне кожному завжди – свій дім. Місце, що заспокоює і дає прихисток після понівечених днів. Це там пахне теплом і відчутна на дотик любов. «Дім – це звідки болить, це там, де пнеться лоза виноградна…». А той виноградник, виплеканий сонцем і любов’ю, став катівнею для Сина…
Вірші, які потрібно читати вдихаючи. Кожні як окреме життя якогось сімейства, такі ж неодноманітні і суперечливі, такі ж життєво істинні «вона сідає і думає: от, її чоловік щоранку виходить із раю і спускається в пекло / а він / з напарником після зміни ковтає горілку втомлено і каже: Не хочу додому. Там ця баба дурна і знову малий хворіє. Пекло, коротше, вдома.»
А ще вразила, як здалось відразу, фантастична алюзія на безсмертну Катерину. Надзвичайний погляд на долю самотньої дівчини зі ще ненародженим самотнім дитям «не маючи чоловіка, ходить вона при надії, і ранками, щось шепочучи, годує з вікна голубів.»
Збірка віршів, яка поєднала в собі катівню – той гніт і неспокій, який примушує вижити або померти, поезія в якій автор змушує кожного бути на грані. Виноградник – те місце, де проростають вічні грона закладеного Богом таланту в автора. Дім – та константа, яка ніколи не змінить свого наповнення, такого незабутнього і натхненного ще з дитинства.
Такою видається збірка Катерини Калитко, і саме так варто інколи дивитися на звиклі для нас явища, на катівню, виноградник, дім.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно