БуквоМама: Справа слабодухих, чи Відчути себе батьком
Читацький марафон БуквоМама
10.08.2016
Марічка Удуд
Борошняні немовлята: повість/ Енн Файн. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. - 176 с.
ХТО
«Щопонеділка мій учитель початкової школи з’являвся в досить похмурому настрої. Він дивився на настінний календар, який сповіщав, що ми повинні займатися математикою. Однак він клав голову в свої руки і пропонував: «Чому б вам не написати есе?». Він писав кілька назв на дошці, до прикладу «День в житті втраченої монети», «Опис моєї бабусі» або «Пригоди на морі». Щось схоже на це. А тоді, утримуючи свою похмільну голову, промовляв: «Я очікую цілковитої мовчанки до початку перерви. Перший, хто прошепотить, отримує ремінь». Так відгукується Енн Файн про свій перший та важливий досвід писання – найкращу практику, яку коли-небудь могла отримати, допоки не зрозуміла, що стала письменницею.
Фото - Katherine Anne Rose for the Observer
Енн Файн – британська письменниця, авторка безлічі книжок для дітей та юнацтва, перекладених 45-ма мовами. Лауреатка британської літературної премії British Book Awards і володарка престижної премії Guardian Award. Дворазовий володар Медалі Карнеґі (1989, 1992). Повний список нагород можна переглянути на сайті авторки.
Над українським перекладом видання «Flour Babies» (1992) працювала Тетяна Савчинська. Оригінальна обкладинка книжки геть не схожа на українськомовний варіант завдяки ілюстрації Анастасії Стефурак.
ПРО ЩО
Про учня 4-В класу, не тої що початкової школи, а середньої за шкільною системою Великобританії, про Саймона Мартіна – жодним чином не про Мартіна Саймона, який читає Бодлера французькою та «Пошуки святого Грааля», – хлопця, який живе лише з мамою тому, що тато залишив їх, коли йому було всього лише 1008 годин від роду.
У класі пана Картрайта, чи пак старого Бецмана, затівається шкільний проект. І от цього року потрібно щось таки знову вибирати – чи текстиль, чи харчування, чи розвиток дитини, чи дослідження споживацького попиту. У класі, в якому вже й так все передбачено, в якому все трагічне та посіпачне відбувається ритуально, важко дотриматися будь-якої інструкції. Тим паче тієї, на яку пристає Саймон. Адже саме він одноголосно обирає проект борошняних немовлят та переконує в цьому своїх однокласників. Вибух білого борошна та кремові вибухівки – ось чого очікують 19 учнів 4-В класу. Але взамін отримують дещо інше.
21 день, точніше 18 днів для 4-В, хлопці вимушені піклуватися про борошняні мішечки – не бруднити, не насичувати їх вологою, не втрачати ані грама ваги, не залишати без нагляду, звітувати письмово по 3 речення щоденно, та ще й надійні люди будуть звершувати контроль над ними та усім процесом.
Наскрізною ниткою другої половини тексту стає пісня, яку нав’язує хлопцеві вчитель пан Картрайт як таку, яку наспівував тато хлопця, коли залишав його в 6-тижневому віці.
Напинаємо вітрила – і несе нас вітер змін.
Кличе вже мене до себе моря вільного блакить…
І летімо, мов на крилах! Хай лунає хвилі дзвін.
Залишаймо позад себе все пусте, що нас гнітить.
Мерщій до сонця пригоди нас кличуть.
Бувайте, рідненькі, все буде гаразд.
Когось вабить спокій й колиска дитяча.
Але я – вітрильник, пливу повсякчас.
Акурат батьківство як явище властиве хлопцям, піклування про іншу маленьку 6-ти фунтову істоту у віці 11-14 років, про відповідність та прив’язаність говорить авторка. І ми напевне не знатимемо, як вчинить головний герой через 5-7 років – чи звільниться від цієї важкості простим зникненням як його тато-«вітрильник», чи таки зважатиме на слова пана Картрайта «на відміну від багатьох інших, ти будеш хорошим батьком», чи проігнорує думку класу «дітей заводять ненормальні».
Якщо повернутися до назви твору, то певні очікування таки спливають – немовлята, догляд, іграшки, але жодним чином першочергово це не пов’язується з класом 19-ти бешкетників. Єдине, про що варто вболівати з текстом, – це те, щоб такі прекрасні сюжети в перекладі українською з’являлися доволі раніше, зважаючи на оригінал книжки 1992 року.
ЯК
Фантастично – просто, зрозуміло, яскраво. З усіма можливими вибухами, детальними описами сімейних ситуацій та куцими реченнями. При доброму бажанні книжку можна прочитати за кілька годин літнього дня. Але потім… захочеться ще. Тому подбайте, щоб про запас під рукою була ще одна така ж пастельна книжка.
КОМУ
Єдине, що псувало враження на завершенні, – МАЛО і не надто драматично. Саме за це й ставлять низькі індиферентні оцінки на читацьких форумах. Однак ці критерії чи не найкраще вказують на вікову групу книжки – для середнього шкільного віку. Спокійний сюжет як на 176 сторінок, об’ємний – як для 9-14 років, та показний – як на світовий бестселер.
ЦИТАТИ
Саймон розірвав останніх немовлят і, занурившись у борошно аж до ліктів, розсипав його навсібіч. Його щастя було непохитним. Хай призначають відпрацювання хоч навіки-віків. Байдуже. Година на день? Та йому це за іграшки! Порівняно з тим, чого він щойно здихався!
Він не міг стриматися і заспівав.
…Сильний голос звучав крізь борошняну хурделицю. Усе зачерпуючи та зачерпуючи жменями борошно, хлопець розсипав його навколо себе – біле на біле. О щасливий, щасливий Саймон! (ст. 173)
АНОНС
З приємністю анонсую наступнотижневий відгук нашої гості – Наталії Ясіновської, мами двох дівчаток, перекладачки серії книжок «Джуді Муді» та останньої книжки-новинки «З любов’ю, Обрі», а також авторки одного з есе «Чату для дівчат». Наталка читатиме книжку Марціна Щигельського «Ковчег часу» видавництва «Урбіно». Щиро запрошую читачів до обговорення нашумілої книжки-перекладу з польської мови.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно