Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Дерманський Сашко
Крамничка тітоньки Мальви. Уривок
Уривок з книги "Крамничка тітоньки Мальви" Сашка Дерманського, яка з'явиться у "Видавництві Старого Лева" вже цього тижня! Ілюстрації Ростислава Попського. 
 
***
У невеличкій затишній хатинці на околиці містечка живе собі Тишко. Ні, він не сам живе, не хвилюйтеся, він живе з дідусем. Дідусь у Тишка вже доволі дорослий – з вусами і бородою, – тож хвилюватися марно: за Тишком є кому приглянути. Крім того, за ним ще й мама з татом весь час приглядають – з неба. Бо Тишкові мама з татом на небі янголами працюють.
 
Звісна річ, у янголів повно роботи – ніколи вгору глянути. Тож сина вони відвідинами не тішать: відколи в янголи подалися, так їх Тишко і не бачив ні разу.
 
– От би хоч разочок побачити тата і маму, – зітхає Тишко. – Я ж їх зовсім не пам’ятаю.
– Якщо будеш у це вірити, – каже дідусь, – то ви обов’язково побачитесь.
– Як у казці? – питає Тишко.
– Як у казці.
Тишків дідусь – казкар. Він виколисує казки в улюбленому кріслі-гойдалці, а потім записує їх у велику старовинну книгу. Та книга – їхня родинна реліквія. Що таке реліквія, Тишко не дуже знає, але розуміє: це щось страшенно важливе. Інакше б чому, беручи з комода велику, важку, оправлену темною шкірою й оздоблену сріблом книгу, дідусь робився такий урочистий і загадковий? Звісно, що та книга йому дуже дорога. Дідусь каже, що в неї записували свої казки ще його батько і дідусь. Про батька Тишкові ще якось віриться, але щоб у дідусів були свої окремі дідусі!.. Дуже схоже на вигадку. Але Тишко дідусеві й про це повірив. Бо Тишків дідусь страшенно не любить неправди, він завжди каже, що краще сказати гірку правду, ніж солодко збрехати.
 
Казкова книга – чи не єдине багатство в їхньому домі. Дідусь заробляє на життя казками. Щонеділі він виходить на Ринкову площу і там читає свої історії. Довкола завжди збирається чимало слухачів. Дітлахи захоплено ловлять кожне дідусеве слово, а дорослі замріяно дивляться на малечу. Люди кидають у дідусів капелюх гроші. З цього Тишко з дідусем і живуть. Особливо не розкошують, але вистачає і на одяг, і на харчі.
 
Щоразу дідусь дає кілька монет і Тишкові – для Свинтуса Ненажери. Певно, ви ще не знайомі зі Свинтусом Ненажерою. Нічого, я вас познайомлю. Свинтус живе на старовинному комоді в будинку Тишка та його дідуся. Іноді Тишко дістає його з комода. Свинтус дуже радіє, бо це означає, що зараз йому дадуть смачненького мідяка. На спині в Ненажери щілина, туди Тишко кидає свої монети. Цілісінький рік. Аж поки не настає Різдво...
 
Різдво!.. Ви чуєте? Лишень від звуків цього чарівного слова у небі починають співати невидимі дзвіночки, і здається, що от-от станеться дещо казкове. Чуєте? Так от, на Різдво Тишко бере вже важкенького Свинтуса Ненажеру, добряче трясе його, прислухаючись, як усередині приглушено торохтять монети. Потім хлопчик розколупує замазаний тістом отвір на свинячому черевці і витрушує звідти свій скарб. О, тепер Тишко від душі поласує смаколиками з дивовижного фургончика тітоньки Мальви!
 
Як?! Ви ніколи не бачили фургончика тітоньки Мальви?! І зроду не куштували її смаколиків?! Жодного тістечка?! Жодної шоколадочки?! Навіть крихточки якогось з її фантастичних тортів?! Навіть не уявляєте, як пишно виглядає фісташковий крем на тістечку з марципанами?! І ніколи-ніколи не вдихали запаморочливого аромату щойно випеченого зефіру?! Отакої! Та ви ж зовсім не знаєте, яким чудовим може бути Різдво!
 
Фургончик тітоньки Мальви з’являвся на Ринковій площі саме за день до Різдва. Ніхто ніколи не бачив, з якого боку він в’їжджав у містечко, ніхто не відав, куди він від’їжджав потім. Мешканці містечка, прокинувшись різдвяного ранку, просто знали, що фургончик неодмінно стоїть на звичному місці й наповнює всю площу та прилеглі вулички казковими пахощами. Подейкували, що він опинявся на площі завдяки якимось чарам, і це дуже скидалося на правду.
 
Цього року дідусеві рідше вдавалося виходити на площу з казками. Тому Свинтус Ненажера трохи недоїдав. Проте Тишко сподівався, що йому таки вистачить грошей на солодощі. Не тільки для себе, а й для дідуся, бо ж Тишко звик ділитися. Він же ще не знав, що нинішнього Різдва доведеться ділити смаколики вже на трьох.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage