БуквоМама: Єдність у різноманітті - роман про тварин і релігію
Читацький марафон БуквоМама
06.07.2016
Христина Содомора. Головне фото – кадр з фільму «Життя Пі», 2012 р.
Що ж читати у розпал літа, як не книги про море, подорожі та відпочинок? Саме у таку тематику літнього липневого читання ми й поринемо в рамках нашого читацького марафону БуквоМама. Першою книгою буде «Життя Пі» Янна Мартеля – роман, в якому значна частина подій відбувається в океані. Але це аж ніяк не безтурботна морська історія про засмагання та відпустку, а твір про пригоди, виживання і привід задуматися над цінностями та сенсом життя. Приєднуйтеся до читання та обговорення книжки в коментарях. А зараз запрошую ознайомитись із моїми враженнями від прочитання цього роману, які, насправді, важко було вербалізувати в силу надзвичайно емоційного сприйняття прочитаного та глибокого резонансу роздумів ще довго опісля.
Янн Мартель. Життя Пі / пер. з англ. Ірини Шувалової. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. — 400 с.
ХТО -
Янн Мартель – (1963 р.) канадський письменник. Вивчав філософію. В дитинстві жив на Алясці, в Британській Колумбії, Коста-Ріці, у Франції, Мексиці, Канаді, у дорослому віці – в Ірані, Туреччині та Індії. Зараз мешкає в Канаді з дружиною Еліс, також письменницею.
Переможець Букерівської премії 2002-го року за роман «Життя Пі» («Life of Pi»). Книжка принесла авторові світове визнання, видана більше ніж у 50-ти країнах. Роман протримався 61 тиждень у списку бестселерів за версією The New York Times (2002–2003).
ПРО ЩО -
Мене страшенно дратують книжкові відгуки, в яких говорять про свої очікування від книжки, про те, чи виправдав їхні сподівання автор тощо. Звідки авторові знати ваші очікування, і взагалі – він нікому нічого не винен. Зрештою, просто беріть і читайте книжку, а не очікуйте чогось свого надуманого від неї.
Інша справа, коли починаєш читати і час від часу в силу розвитку оповіді натрапляєш у своїй голові на якісь шаблонні камені тих самих очікувань. Якщо конкретно, то почавши читати «Життя Пі», я гадала, що автор врешті висуне цілу низку переосмислених поглядів на речі, смаки, запахи та дотики, їхнє перевідкриття очима врятованого після кораблетрощі Пі Пателя, який 227 днів пробув у човні з тигром.
Аж ні. Не на тому важило авторові. І не йшлося про переосмислення простих речей із навколишнього простору. Це лише одна історія. Є ще інша версія тієї історії Пі. Якій з них повірить читач? Яка більше припаде до душі своєю естетичністю, чи до мізків своєю реалістичністю?
Це все певна авторська методологія – представити наочно за допомогою конкретної історії думку про одного Бога і розмаїтість релігій. І тут я знову наштовхнулася на вершину айсберга власних сподівань від тексту. Ні, тут немає моралізаторства і повчань щодо віри та релігії, немає апологій чи симпатій до котроїсь із конфесій, зрештою, немає тої полярності між умовно теорією і практикою. Тут я маю на увазі, що перший розділ «Життя Пі», в якому багато роздумів і розмов про Бога, про християнство, іслам і буддизм, не переходить у практичне втілення пошуків єдиного Бога, коли Пі залишився сам на сам із проблемою виживання посеред океану. І це було б занадто очевидно і банально. Тут взагалі не про це йшлося. Так, Пі вижив, так, він щодня молився, так, він багато роздумував і споглядав красу заходу сонця на морі. Але це не стало центром оповіді і не стало стрижнем ідеї. Лише дочитавши до кінця ви можете збагнути суть задуму. І повірте, читання 400 сторінок роману цього варте.
Щодо богословських аспектів роману, то цікаво простежити лінію закидів та спростувань щодо різних релігій, які базуються на факторі життя людини в певному релігійному контексті, і лінію зв’язку я-Бог поза соціумом – у відкритому морі. Виглядає, що релігія лише ставить певні рамки, в які людина повинна влізти. Натомість поза питомо релігійним простором зникають необхідності щось виконувати про людське око, а залишається лише справжнє спілкування з Творцем, яким іменем Його б не називали...
До речі, щодо імені (героя і Бога). На жаль, перекладачка роману не вловила чи не продемонструвала україномовному читачеві цікавої гри слів англійською мовою: головний герой Пісцин Молітор Патель комплексував з приводу збиткування над його іменем, тож одного разу при замовленні піци назвався «Я є, хто я є» (чи точніше було б перекласти «Я той, хто є») і піцу привезли на ім’я «Аєн Гуліген», що очевидно співзвучне оригіналові «I am who I am». А саме так відповів Бог Мойсеєві на горі Хориві: «Я той, хто є».
ЯК -
Як роман - тут добре опрацьований сюжет, велика робота з деталями, цікавими фактами, яскравими описами. Інтрига не спадає, зацікавлення та захват змушують протриматися до кінця. Більше того, наприкінці на вас чекатиме не плавне завершення роману, а ще один трамплін, з якого несподівано доведеться спускатися.
Як притча - тут глибокий сенс розповіді, події набувають широкого тлумачення, метафоричність окремих епізодів, діалогів і персонажів неординарна і тримає в задумі ще довгий час після прочитання. Тому не раджу одразу ж по завершенню братися за інше чтиво, принаймні мені важко було полишити роздуми і переключитися на щось нове.
КОМУ -
Якщо вам цікаво читати пригодницькі романи, ви можете читати «Життя Пі» без вагань.
Якщо окрім лоскотання нервів та жаги до пригод і екзотики ви хочете ще й добрячої порції свіжого м'яса роздумів для мізків, тим паче читайте цей роман-притчу.
Якщо ж ви релігійний фанатик і запеклий борець свого віросповідання, не здатний на ширший горизонт думки, тоді навіть не відкривайте цієї книги.
А ще я б двічі подумала, чи радити цю книгу вегетаріанцям, бо детальні інструкції як, наприклад, випатрати черепаху, можуть довести до втрати свідомості навіть м’ясоїдів. Але це реальність, сприйняття якої залежить не лише від рівня ураженості вашої емоційності, але й від світосприйняття.
ЕКРАНІЗАЦІЯ -
2012 року на кіноекрани вийшла однойменна екранізація роману «Життя Пі» режисера Енга Лі. Стрічка здобула «Оскар» у 4-х номінаціях: «Найкраща режисерська робота», «Найкраща операторська робота», «Найкраща музика до фільму», «Найкращі візуальні ефекти».
Декілька фактів про «Життя Пі» -
- Перш ніж писати цю історію, автор вивчав все, що пов’язано із кораблетрощами: починаючи «Робінзоном Крузо» і закінчуючи свідченнями людей, які вижили у таких історіях, також читав Біблію, Коран і Талмуд;
- Роман частково базований на реальних подіях – в Індії живе одна народність Пателів, представники якої колись добрались до Канади морським шляхом. Хоча також автор зізнається, що цей роман, як і кожна книжка, – інтелектуальна біографія її автора;
- «Це історія, в якій філософські речі передані через дії», – так в одному з інтерв’ю говорить про «Життя Пі» автор;
- Янн Мартель сам не вірив, що когось може зацікавити книжка про релігію і тварин, тому міжнародний резонанс був для нього несподівано приємним;
- Бразильський письменник Моасір Скляр звинуватив Янна Мартеля у плагіаті. Бо в романі бразилійця «Макс і кішки» головний герой, єврейський хлопчик, що втік із нацистської Німеччини, також вижив після затоплення корабля і намагався добратися до берегів Південної Америки, також залишився один на один в човні з твариною (тут – ягуаром). Після жвавих обговорень Янн Мартель зізнався, що таки надихнувся його романом, хоча книжки не читав, а лише рецензію.
ЦИТАТИ -
«Чимало людей, проживаючи життя, здається, потроху втрачають Бога». С.69
«Буду відвертий: поперек горла мені стоять агностики, а не атеїсти. Сумнів – річ хороша, однак на ньому не варто зациклюватися. Всі ми мусимо пережити свою ніч у Гефсиманії. Якщо навіть Христос сумнівався, мусимо сумніватися і ми». С.47
«Я вижив, бо забув про сам факт існування часу». С.240
«Боже, подумати тільки, я, запеклий вегетаріанець, який у дитинстві здригався навіть надламуючи кінчик бананової шкірки, бо той звук нагадував мені, як ламається шия в тварин. Я опустився до такого рівня дикунства, що ніколи й подумати не міг». С.246
«Кожне життя, осяяне думкою, священне. Відтоді я ніколи не забуваю згадати ту рибину в своїх молитвах». С.230
«Якщо хочете побачити лісових тварин, ви мусите досліджувати ліс тихцем – і пішки. З морем усе так само. Треба, так би мовити, потрюхикати підтюпцем Тихим океаном, щоб побачити ті неймовірні щедроти, що він їх приховує». С.221
«Тому, коли їй уперше розповіли про кришнаїтів – людей, яких у нас, завдяки їхнім найпоширенішим піснеспівам називають просто «Харе Крішна», вона трохи недочула. Їй здалося, що вони називались не «Hare Krisna», а «hairless Christian» – себто лисі християни». С.73
«Робота – неймовірно корисна річ. Завдяки їй я перестав думати про власне розпачливе становище. Риболовля, безперечно була кращим способом згаяти час, ніж грати в міста чи плести мотузки. Постановив собі: завтра, щойно розвидниться, знову візьмусь до діла». С.233
ПОДЯКА -
«Видавництву Старого Лева» за якісне видання світових бестселерів.
АНОНС -
Оскільки літо – це пора, коли батьки можуть більше часу проводити зі своїми дітьми, тому ми вирішили цей місяць не обмежувати виключно дорослим читанням. Отож наступної середи Марічка Удуд представить дитячу добірку літніх англомовних книг про море, подорожі і відпочинок.
P.S. Україномовні також будуть. Не перемикайте :)
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно