Книга Анни та Андрія Шиманських «501 факт, який треба знати з…історії України» розрахована на широку аудиторію і це та книга, яка є на часі. Бо зараз ми розуміємо, що є величезний попит на історію. І з одного боку це наша перевага, а з іншого боку  — наш недолік. Бо так склалося, що за кілька десятиліть, особливо в незалежній Україні, про історію говорили всі, окрім істориків. Про історію говорили політики, журналісти, про історію тепер говорять блогери. Академічні історики чи історики, які мають хорошу базову освіту, на жаль, дуже рідко говорять з суспільством і дуже рідко виходять з прокрустового ложа академічних кабінетів. Це ситуації, коли ми маємо таку велику книжку, де є кілька речень на сторінці, а далі — суцільні посилання. Звісно, це є академічна наука, це наш підмурівок і наш базис. Але за академічною наукою мають йти різні форми популяризації. В Україні є поділ на академічну літературу, нон-фікшн і художню літратуру. А якщо ми дивимося на Захід, то там нема такого поділу. Там вся академічна література написана в жанрі нон-фікшн. Ми читаємо такі книги і ловимо себе на тому, що це написано легко, класно і це хочеться читати. І я дуже тішуся, що зараз, є гідна, хороша, зграбна пропозиція і від українських істориків. І, власне, такою є книга Анни та Андрія Шиманських «501 факт, який треба знати з… історії України».