0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Валентина Захабура: «Ми стаємо дорослими за віком, але часто ментально залишаємося підлітками»
Днями у Києві письменниця Валентина Захабура», транс-активістка Анастасія Єва Домані та модераторка Ольга Купріян говорили про реальних підлітків із книжки «Лепрекони». Занотували для вас декілька цитат із зустрічі.
 
«Мій син був підлітком на момент написання цієї книжки. Мені хотілося написати щось відповідно до його віку і нашого часу. Мій син та мої читачі, які приходять до бібліотеки, які мене спонукають до написання історій. Спочатку було оповідання для збірки «Чат для дівчат», воно мало ту саму назву – «Лепрекони». Історія потрапила до збірки завдяки своїй актуальності. Але потім мені закидали татусі дітей щодо специфічності тем книжки.  Я розповідаю про речі, з якими зустрічалася у своєму дитинстві, про це розповідали діти, яких я знаю. Мова йде про епізод в тролейбусі, де дорослий чоловік домагається дівчинки. Я пишу про це, щоб батьки знали, що про це треба говорити з дітьми. І треба вміти реагувати на такі ситуації. У цій історії немає моралізаторства», – розповіла авторка Валентина Захабура.
 
«Валентина говорить про дуже актуальні теми, які потрапляють в дух часу. Я вважаю, що це дуже повчальна книжка. З неї можна навчитися багатьом ситуаціями у шкільному віці. У цій книжці багато моделей поведінки, яким можна слідувати», – поділилася враження про збірку Ольга Купріян. 
 
 
«Це не той тип повчання чи моралізаторства, який дратує в книжках, – про свої враження розповіла Анастасія Єва Домані. – Я вважаю, що це правильно – говорити про такі ситуації в книжках. Дуже показовим моментом в книжці була історія про те, що не соромно звертатися до психолога, якщо є якась незручна ситуація. Бо досі існує стигма, що це соромно, і що це обов'язково означає проблеми із ментальним здоров'ям. Насправді це не так».
 
«Ця книжка є певною мірою розважальною. Не було прямої думки навчити, а швидше показати, що існує безліч варіантів вирішення проблем, якщо про це подумати. Ми стаємо дорослими за віком, але дуже часто ментально залишаємося підлітками. Ми спочатку робимо щось, а потім думаємо, що можна було б зробити це по-людськи. Є бажання і емоції, які затьмарюють усе. Варто лише зупинитися і подумати, і ситуація стане геть іншою. Для мене це було важливо проговорити, навіть з власною дитиною. Мені хотілося показати різні моделі поведінки, і що відбувається в різних ситуаціях».
 
 
Про те, наскільки важливо говорити про такі теми в книжка розповіла Анастасія Єва Домані: «Один із героїв книжки – інтерсекс-підліток. Мова про Тоторо – Антона, а згодом Антоніни. У моєму дитинстві такої історії фактично не могло бути. У нас зовсім не було інформації щодо зміни статі. Такі історії пояснювалися лише психічними розладами. У мій час це все вважали відхиленнями, тому зробити перехід не можна було вчасно. Зараз однією із проблем інтерсекс-дітей є те, що батьки приймають за них рішення, роблять операції, згодом у них з'являються психологічні травми, вони шкодують про це, але повернути все назад дуже складно. Або ж інтерсекс-люди можуть дізнатися про свою інтерсексуальність вже у дорослому віці. У багатьох моментах цієї книжки я побачила себе. Підсилило враження те, що це відбувається в Києві. Дуже зворушливий був момент зустрічі на Пейзажній алеї, адже в моєму житті була схожа зустріч. Історія про трансгендерного колегу тата головної героїні підтверджує факт, що часто трансгендерні люди йдуть умисно на фріланс, щоб уникати багатьох моментів в колективі, коли їх просто не можуть зрозуміти. Історія Антоніни дуже цікава і близька і допомагає краще зрозуміти підлітків у таких ситуаціях».
 
«Це книжка про прийняття. У багатьох аспектах – Наталчиного зросту, вона найвища у класі, і в класі за це їй вигадують прізвиська. Але вона навчилася із цим жити. Є також моменти фет-шеймінгу, або ж деякі діти переживають, що у них великі груди, є моменти із прийняттям родинних історій, є хопець-расист, але виявляється, що його історія є зовсім непростою. У моєму дитинстві також була історія схожа на історію Антона-Тоні, але нам нічого батьки не пояснювали. І це було жахливо, діти не розуміли, що відбувається. Мені здається, що сучасний світ не дуже змінився. Коли я говорю на ці теми з підлітками, вони до цього ставляться нормально, для них немає у цьому проблеми. Це проблема сприйняття якраз для старшого покоління, їхніх батьків. Тому мені важливо було це проговорити у книжці», – підсумовує авторка.
 
 
 
Вам може бути цікаво
Підлітковий «свіжачок»: 10 книжок на літні канікули
Вірш дня. Маріанна Кіяновська
«Франческа. Володарка офіцерського жетона». Уривок з книжки Доржа Бату
Даруємо знижку на книжку тижня Тома Генкса
За книжкою Террі Пратчетта створять анімаційний фільм
«Жизня» Олега Сенцова – це про нас усіх
stary_lev Стежити
1839 дописів 41793 читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати