0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
«Винова гора», де реальність сплітається з міфами, а теперішнє – з минулим
У Львівській обласній бібліотеці для юнацтва на площі Ринок, 9 відбулася презентація  нового роману Надії Мориквас «Винова гора». Письменниця разом з модераторкою зустрічі Оксаною Думанською говорила про те, чи має право на існування термін «жіночий роман», про життя за війни і миру, про любов свідому і фантомну. Чимало запитань викликало й місце дії роману – таємниче містечко Виногори, яке колись називали галицькою Малою Швейцарією. Пані Надія розповіла, що писала про прильвівські Винники, оточені життєдайними водами, скелями та лісом. А модераторка зауважила, що вже не вперше топоніміка Львівщини зринає у творчості Надії Мориквас. Письменниця дуже уважно ставиться до місцевості та людей, які її оточують і, зрештою, стають частинками її книг.
 
Першу лінію роману «Винова гора» складають жіночі образи: вольова бізнес-вумен Ліда, мрійлива і загадкова пані Лінця, поетка Анна, що записує історії виногорців (прототип самої письменниці). Друга лінія – чоловічі персонажі, які розвивають сюжетні лінії, «відтінюють порухи жіночої душі»: любові й ревнощів, остраху й ненависті, закоханості й неприйняття, сподівань і зневіри... 
 
 
«У "Виновій горі" ви не знайдете "повітряних дір", вона дуже насичена історіями, фактами, – говорила Оксана Думанська. – Її треба читати неспішно, вдумливо, тримаючи в голові усі хитросплетіння сюжету. Але це точно той роман, який захопить вас з першої сторінки. Я завжди раджу тим, що шукають "свою" книгу: прочитайте першу сторінку, якщо не зможете відірватися – беріть. Це справді "густа проза", бо вона описує наше з вами життя. Мені імпонує те, що тут є гора, є ліси і є Цісарська Криниця, бо це те, на чому тримається людина. Ми усі йдемо угору, бо вода це життя, а ліси – наше дихання».
 
«Почалася книга з того, що п'ять років назад я перебралася жити за Львів – у Винники, – розповіла письменниця. – Свіжим оком завжди краще видно: я занурилася у надзвичайно цікаве життя львівського передмістя, зі своїми таємницями, легендами, інтригами, політичними та земельними баталіями... Просто змушена була створити Анну, свою першу героїню, яка опише ці історії. Потім завдяки листам, які мені потрапили до рук, з'явилася загадкова пані Ліндця, що мешкає в хатинці над лісом і є дочкою французьких репатріантів. Її історія насправді потребує окремої книги, тут викладена побіжно: мало хто знає, що у 20-х роках ХХ століття відбулася велика хвиля еміграції з Галичини у Францію (частина інтелігенції втікала після невдачі у Визвольній війні в обороні незалежності УНР, але більшість їхала на заробітки). Після війни їх хитрістю заманювали на радянські землі, обіцяли великі свободи і блага. Частина таки повернулась назад – вони сходили по містку на Одеську набережну, а в той час їхнє "буржуазне" майно скидали з кораблів у воду. Проте діти цих переселенців вже вкусили іншого життя, і ці французькі спогади залишилися з ними назавжди. Тим-то й Лінця така витончена й романтична, з любов'ю до музики, вишуканого одягу... А щодо Ліди – власниці ресторану – вона є дуже сильним персонажем, жінкою, яка міцно стоїть ногами на землі. З усіх тільки Ліда веде затяту боротьбу за свою територію, на яку зазіхають сусіди. І в цьому змаганні вона знаходить спільницю – Вовчицю, яка з давніх-давен оберігає тутешні місцини». 
 
 
Звісно, Вовчиця – фантом, але у цьому й особливість «Винової гори»: тут реальність сплітається з міфами, а теперішнє – з минулим.
 
Матеріали по темі
Коментарі
Image CAPTCHA
Введіть символи які зображені на малюнку
Опублікувати