Наталія Васюра: «Після прочитання цієї книжки у мене виникло відчуття сестринства»

Новина

Новинар Новини видавництва

по:

В період з:

10.07.2019

Учора у київському просторі Creative Women Space жінки із сфер — моди, кіноіндустрії, гендерних студій, письменства та бізнесу говорили про фемінізм, власне його сприйняття та стереотипи в контексті виходу книжки Скарлетт Кертіс «Феміністки не носять рожевого». Модерувала розмову між продюсеркою фільму «Віддана» Надією Зайончковською, засновницею бренду MARSALA Марією Маслій, письменницею Славою Світовою та директоркою програми «Жінки-лідерки» НДІ Оленою Єною — Наталія Васюра, редакторка журналу L'officiel Україна. Занотували для вас декілька цитат із зустрічі.

Паперова

150 грн
У КОШИК

Наталія Васюра: «“Феміністки не носять рожевого” — це книжка, яка має не одну авторку, а цілих 50. Це автори із різних країн, із різних сфер, деяких ми знаємо дуже добре із кіно — як Сіршу Ронан чи Кіру Найтлі. Усіх зібрала Скарлетт Кертіс і попросила розповісти, як вони відчувають себе жінкою саме зараз, про їхні проблеми і відчуття. Ці історії дуже відверті. Вони стосуються фізіологічних аспектів, про які не прийнято говорити вголос. Але тим ця книжка і важлива. В мене ніколи не виникало запитань щодо того, що таке фемінізм. Для мене — це завжди було питанням вибору не лише жінки, але й людини загалом. І повагу цього вибору. Після прочитання цієї книжки у мене виникло відчуття сестринства. Одна справа поговорити з подругою чи з мамою, інша справа — відчути це споріднення з відомою акторкою. Фемінізм — це поняття, якого зараз бояться, або ж навпаки хочуть іти з ним на барикади. Тому так важливо почути різні думки. А ця книжка схожа на Фейсбук, вона настільки ж особистісна та зрозуміла».

Надія Зайончковська: «Мене ця книжка приємно вразила. По роботі я читаю багато сценаріїв. Читання для себе — це більше про розвагу. А ця книжка змусила задуматися. Для мене фемінізм — це свобода бути собою, свого вибору, не заради епатажу, а коли ти відчуваєш свою ідентифікацію. Мене вразив вік багатьох авторок історій. Стереотипно, що лише доросла за віком людина може чогось досягти, але авторки цієї книжки дуже молоді і водночас вони досягли багато і водночас відстоюють свої погляди».

Марія Маслій: «Фемінізм — це в першу чергу про рівність, тобто і про чоловіків, і про жінок. Це також про те, що треба бути собою. Хоча це відчуття у різних людей різне. Ця книжка є підтримкою усім, які погляди ти б не мав. У ній можна знайти відсилки до того, що близьке саме тобі. Ця книжка доповнила моє уявлення про питання фемінізму, а ще дала багато нових посилань про людей, рухи та проекти, які є в контексті цієї теми. Ця книжка дає шлях для пошуків».

Слава Світова: «Для мене будь-який текст живим роблять не мовні засоби, а саме емоція. "Феміністки не носять рожевого” мені сподобалася тим, що цим історіям легко вірити. Вони дуже емоційні. Для декого ця книжка може здатися страшною, у ній є слова вульва, менструація, мастурбація, фемінізм. Я втішена тим, що нарешті в Україні починають говорити про жіноче питання. Запитувати жінку — про що вона мріє, чого хоче, що її хвилює. Фемінізм для мене — це дуже комплексне питання. Близькою мені у цьому контексті є фраза Шерил Сендберг “Щоб ти робила, якби не боялася”, яка стала ключовою для нашого простору. Ця книжка написана простою мовою, саме тому вона є цінною. Будь-хто може знайти щось важливе для себе».

Олена Єна: «Ця книжка дуже важлива для чоловіків також. Для мене фемінізм — це стиль життя, який в мені виховали мої батьки, бабусі й дідусі. Мої дідусі були православними священиками, вони були феміністами, хоча й не знали цього слова. В українському суспільстві зараз відбувається глибинна трансформація. Саме поняття фемінізму було свідомо спотворене. Зараз воно турбує свідомість молодих людей, і не тільки, і серед них дуже багато чоловіків. Ця книжка читалася легко. Це людські історії, і вони зачіпають. Це про те, щоб не насаджувати щось з дитинства, а давати дитині розвиватися, як вона відчуває себе. Це як про жінок, так і чоловіків».

Наталія Васюра: «У цій книжці мене зачепило есе “Білі жінки без бюстгальтерів”. Це провокативна історія, яку написала темношкіра радіоведуча. Для авторки фемінізм — це було про те, що якісь білі жінки без бюстгалтерів виходять на площі і майдани і говорять про речі, які їй незрозумілі. Але водночас у професійному житті вона стикалася постійно з утисками та дискримінацією. Тобто ці самі білі жінки є їй дуже близькими, але стереотипи про фемінізм приховують це розуміння».

Олена Єна: «Керівниця НДІ, Мадлен Олбрайт, говорила: “у пеклі відведене місце жінкам, які не підтримують інших жінок”. Я не кажу, що не потрібно підтримувати чоловіків, але для жінок ця підтримка є особливо важливою. Друга порада — у всіх ситуаціях залишатися собою. Якщо вам не комфортно радикально підтримувати фемінізм — це нормально, тим паче важливо не шеймити за це інших, комусь комфортно просто пояснити, порадити фільм, або ж книжку. Але також раджу говорити, якщо щось є неприйнятним для вас. Це треба виносити на поверхню з пропозиціями, як це змінити. Це потребує певної самодисципліни та уникненням внутрішнього сексизму. Не вішати ярликів ні на чоловіків, ні на жінок — дуже важлива звичка. Ми всі є людьми. Але права обмежені більше у жінок. Це питання статистики. Тому підтримка жінок дуже важлива. Як і психологічна, так і матеріальна. Величезна кількість досліджень підтверджує, якби світ досягнув гендерної рівності в економічній сфері, то зростання ВВП у світі значно збільшилося б. Про це важко говорити, і не завжди легко знайти потрібні слова. Тому я дуже вдячна людям, які видають такі книжки, що простою мовою можуть пояснити ці питання».