0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Наталія Васюра: «Після прочитання цієї книжки у мене виникло відчуття сестринства»
Учора у київському просторі Creative Women Space жінки із сфер моди, кіноіндустрії, гендерних студій, письменства та бізнесу говорили про фемінізм, власне його сприйняття та стереотипи в контексті виходу книжки Скарлетт Кертіс «Феміністки не носять рожевого». Модерувала розмову між продюсеркою фільму «Віддана» Надією Зайончковською, засновницею бренду MARSALA Марією Маслій, письменницею Славою Світовою та директоркою програми «Жінки-лідерки» НДІ Оленою Єною Наталія Васюра, редакторка журналу L'officiel Україна. Занотували для вас декілька цитат із зустрічі.
 
Наталія Васюра: «“Феміністки не носять рожевого” це книжка, яка має не одну авторку, а цілих 50. Це автори із різних країн, із різних сфер, деяких ми знаємо дуже добре із кіно як Сіршу Ронан чи Кіру Найтлі. Усіх зібрала Скарлетт Кертіс і попросила розповісти, як вони відчувають себе жінкою саме зараз, про їхні проблеми і відчуття. Ці історії дуже відверті. Вони стосуються фізіологічних  аспектів, про які не прийнято говорити вголос. Але тим ця книжка і важлива. В мене ніколи не виникало запитань щодо того, що таке фемінізм. Для мене це завжди було питанням вибору не лише жінки, але й людини загалом. І повагу цього вибору. Після прочитання цієї книжки у мене виникло відчуття сестринства. Одна справа поговорити з подругою чи з мамою, інша справа — відчути це споріднення з відомою акторкою. Фемінізм це поняття, якого зараз бояться, або ж навпаки хочуть іти з ним на барикади. Тому так важливо почути різні думки. А ця книжка схожа на Фейсбук, вона настільки ж особистісна та зрозуміла»
 
Надія Зайончковська: «Мене ця книжка приємно вразила. По роботі я читаю багато сценаріїв. Читання для себе це більше про розвагу. А ця книжка змусила задуматися.  Для мене фемінізм це свобода бути собою, свого вибору, не заради епатажу, а коли ти відчуваєш свою ідентифікацію. Мене вразив вік багатьох авторок історій. Стереотипно, що лише доросла за віком людина може чогось досягти, але авторки цієї книжки дуже молоді і водночас вони досягли багато і водночас відстоюють свої погляди».  
 
Марія Маслій: «Фемінізм це в першу чергу про рівність, тобто і про чоловіків, і про жінок. Це також про те, що треба бути собою. Хоча це відчуття у різних людей різне. Ця книжка є підтримкою усім, які погляди ти б не мав. У ній можна знайти відсилки до того, що близьке саме тобі. Ця книжка доповнила моє уявлення про питання фемінізму, а ще дала багато нових посилань про людей, рухи та проекти, які є в контексті цієї теми. Ця книжка дає шлях для пошуків».
 
 
Слава Світова: «Для мене будь-який текст живим роблять не мовні засоби, а саме емоція. "Феміністки не носять рожевого” мені сподобалася тим, що цим історіям легко вірити. Вони дуже емоційні. Для декого ця книжка може здатися страшною, у ній є слова вульва, менструація, мастурбація, фемінізм. Я втішена тим, що нарешті в Україні починають говорити про жіноче питання. Запитувати жінку про що вона мріє, чого хоче, що її хвилює. Фемінізм для мене це дуже комплексне питання. Близькою мені у цьому контексті є фраза Шерил Сендберг “Щоб ти робила, якби не боялася”, яка стала ключовою для нашого простору. Ця книжка написана простою мовою, саме тому вона є цінною. Будь-хто може знайти щось важливе для себе».
 
Олена Єна: «Ця книжка дуже важлива для чоловіків також. Для мене фемінізм це стиль життя, який в мені виховали мої батьки, бабусі й дідусі. Мої дідусі були православними священиками, вони були феміністами, хоча й не знали цього слова. В українському суспільстві зараз відбувається глибинна трансформація. Саме поняття фемінізму було свідомо спотворене. Зараз воно турбує свідомість молодих людей, і не тільки, і серед них дуже багато чоловіків. Ця книжка читалася легко. Це людські історії, і вони зачіпають. Це про те, щоб не насаджувати щось з дитинства, а давати дитині розвиватися, як вона відчуває себе. Це як про жінок, так і чоловіків»
 
 
Наталія Васюра: «У цій книжці мене зачепило есе “Білі жінки без бюстгальтерів”. Це провокативна історія, яку написала темношкіра радіоведуча. Для авторки фемінізм це було про те, що якісь білі жінки без бюстгалтерів виходять на площі і майдани і говорять про речі, які їй незрозумілі. Але водночас у професійному житті вона стикалася постійно з утисками та дискримінацією. Тобто ці самі білі жінки є їй дуже близькими, але стереотипи про фемінізм приховують це розуміння»
 
 
Олена Єна: «Керівниця НДІ, Мадлен Олбрайт, говорила: “у пеклі відведене місце жінкам, які не підтримують інших жінок”. Я не кажу, що не потрібно підтримувати чоловіків, але для жінок ця підтримка є особливо важливою. Друга порада у всіх ситуаціях залишатися собою. Якщо вам не комфортно радикально підтримувати фемінізм це нормально, тим паче важливо не шеймити за це інших, комусь комфортно просто пояснити, порадити фільм, або ж книжку. Але також раджу говорити, якщо щось є неприйнятним для вас. Це треба виносити на поверхню з пропозиціями, як це змінити. Це потребує певної самодисципліни та уникненням внутрішнього сексизму. Не вішати ярликів ні на чоловіків, ні на жінок дуже важлива звичка. Ми всі є людьми. Але права обмежені більше у жінок. Це питання статистики. Тому підтримка жінок дуже важлива. Як і психологічна, так і матеріальна. Величезна кількість досліджень підтверджує, якби світ досягнув гендерної рівності в економічній сфері, то зростання ВВП у світі значно збільшилося б. Про це важко говорити, і не завжди легко знайти потрібні слова. Тому я дуже вдячна людям, які видають такі книжки, що простою мовою можуть пояснити ці питання»
 
 
 
Вам може бути цікаво
Даруємо знижку на книжку тижня: «Книжка про сміття»!
«До музики» – роман про дві любові юного піаніста
Катерина Калитко – переможниця конкурсу Фонду ім. Лесі і Петра Ковалевих
Інжир є метафорою єдності – кожна зернинка має знайти своє місце у ньому, – Мар`яна Савка
Юрко Іздрик: Я перекладаю на слова власні переживання
Маріанна Кіяновська: «"Іван і Феба" – це абсолютний роман»
stary_lev Стежити
дописів читачів