Зрозуміти якнайбільше. Цитати із книги «Клара і Сонце»
Дронь Артур
23.09.2021
У своїй новій книзі «Клара і Сонце» Нобелівський лауреат з літератури Кадзуо Ішіґуро веде оповідь від імені роботки Клари. Вона живе в сім’ї дівчинки Джозі та слугує їй штучною приятелькою. Клара — дуже особлива роботка, яка вирізняється неймовірною пам’яттю і допитливістю. Тому й спостереження свої вона описує по-особливому. Намагається зрозуміти якнайбільше. Намагається краще пізнати людей. І Сонце.
Нове видання в перекладі Ганни Лелів та з обкладинкою Оксани Йориш вже можна придбати в книгарнях, а Старий Лев сьогодні поділиться з вами вибраними цитатами із роману.
***
Паперовий пакет він тримав дбайливо — так люди тримають песика, який втомився і не може йти.
***
Донедавна я не думала, що люди можуть добровільно вибирати самотність. І що є сильніші почуття, ніж бажання уникнути самотності.
***
Водночас для мене стало очевидним, що люди, намагаючись уникнути самотності, вдаються до дуже складних, незбагненних маневрів[...]
***
— Але хто сказав, що я самотня? Я не самотня.
— Можливо, всі люди самотні. Принаймні потенційно
— Можливо, всі люди самотні. Принаймні потенційно
***
Тож я зібралася з думками й заговорила. Я не вимовляла слів уголос, бо знала, що Сонце не потребує слів як таких.
***
Інколи діти можуть дуже сильно образити. Вони думають, що раз так сталося, що ти доросла, то тебе ніщо не може зачепити.
***
— Серце, про яке ви кажете, — це, мабуть, справді та частина
Джозі, яку найважче вивчити, — сказала я. — Це наче дім із багатьма кімнатами.
***
Щось особливе таки було, але не всередині Джозі, а в тих, хто її любив.
***
Вона усміхнулась до нього — підбадьорливо і, як мені здалося, дещо засмучено. Рік усміхнувся у відповідь, і я подумала, чи не обмінюються вони секретними повідомленнями отак через самі погляди
***
— Надія, — сказав він. — Клята надія ніколи не покидає.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно