0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Змінити світ: інструкції в життєписах
Люди читають біографії не тільки заради кращого ознайомлення з чужими досягненнями. Як і в художній літературі, тут завжди найцікавіше те, як саме особистості вдається чи не вдається долати труднощі і що може одна людина сказати світові, аби бодай трохи змінити його.
 
У книжках із цієї добірки йдеться про трьох художників, фізика і медика. Кожне з видань має кілька переваг: по-перше, вони лаконічні, тому знудитися під час читання неможливо; по-друге, більшість чудово проілюстрована; по-третє, спрацьовує ідея показати видатних людей суперечливими особистостями, яким сумніви властиві так само, як і самовпевненість та впертість. 
 
 
 Витівки Короля-Дитяти
Це Далі» Кетрін Інґрем)
 
М’які годинники? Прогулянки з мурахоїдом по залюднених вулицях? Навощені вуса? Божевільний погляд? Із чим у вас асоціюється Сальвадор Далі? Хай що ви назвете, книжка Кетрін Інґрем додасть нових штрихів у ваші знання про художника. Він постає не лише генієм, хисту якого хочеться вклонятися, а й часом огидною людиною, чиї вчинки не можна прийняти і зрозуміти.
 
Щоб показати Далі повніше, авторка ознайомлює читачів і зі суспільно-мистецьким контекстом, у якому Сальвадор формувався і зростав. Тут ідеться і про поета Лорку, з яким у Далі були напівінтимні стосунки, і про світоглядні суперечки з іншими сюрреалістами, і, звичайно, про Галу – музу Сальвадора. Та все-таки найцікавіші сторінки пов’язані з дивацтвами художниками, екстравагантними витівками як у творчості, так і в побутовому житті.  Експерименти в кіно (розрізання ока в «Андалузькому псі»), дизайнерські проекти (диван-губи), плекання  міфів про себе, оспівування потворного, загравання з нацистами і, звісно, химерні образи на картинах – про все це авторка ненав’язливо, проте захопливо оповідає, створюючи суперечливий, але безмежно цікавий образ Короля-Дитяти.
 
 
Порожнеча суспільства в яскравих картинках
Це Воргол» Кетрін Інґрем)
 
Іще однією ексцентричною постаттю з неймовірним життєписом є Енді Воргол. Бога поп-арту, як і Далі, змальовано фрикуватим, самовпевненим, епатажним. Проте якщо мистецтво Сальвадора Далі явно не для всіх (і не заповідалося бути таким), то творчість Енді Воргола пронизана запереченням елітарності мистецтва й покликана опоетизувати буденне – хай то буде бляшанка супу «Campbell» чи пляшка «Coca-Cola». Читаючи цю книжку, я подумала, що чимало, сказати б, дурниць, стають мистецтвом, якщо ти їх робиш першим. От скажіть, як вам ідея зняти п’ятигодинний фільм, у якому головний герой просто спить? Звучить загадково, ніби мистецтво, проте дивитися нестерпно, бо присвятити п’ять годин життя перегляду такої нудоти – не такий вже й розумний крок. І це не я критикую: сам Воргол не зміг додивитися свого витвору, тож друзям довелося прив’язати митця до стільця, однак той виплутався й утік.
Утім, якщо говорити про поп-арт, то тут все серйозніше, адже саме устами Воргола порожнеча американського суспільства ХХ століття заволали яскравими обгортками. І хоч проекти Енді часом більше обговорюють, аніж сприймають, без його внеску уявити сучасне мистецтво неможливо.
 
Прочитати книжку про Енді Воргола варто не тільки тому, що він має лемківське походження, а насамперед тому, що історія його успіху яскрава й стрімка, тож не може не надихати.
 
 
Насправді не шаленець
Це Ван Гог» Джорджа Роддама)
 
Він відрізав собі вухо, але не був божевільним у творчості. Ван Гогу важко давалися стосунки з іншими, натомість йому вдалося віднайти свою мову в живописі, за який, до слова, взявся досить пізно – аж у 27 років. Про Ван Гога існує багато міфів, що й не дивно з огляду на статус одного з найвідоміших художників світу. Менше з тим, щоб прокласти дорогу до свого сприйняття цієї постаті, читачеві варто починати з життєпису майстра, побродити з ним вулицями Парижа й стежками Провансу, почитати листи до любого брата Тео й спробувати побачити світ очима Вінсента.
 
Видання «Це Ван Гог» уможливлює цю інтелектуальну пригоду, а дивовижні ілюстрації Слави Герасимович роблять її естетично довершеною.
 
У дорозі до пізнання Ван Гога читач не тільки завмиратиме над непоміченою досі красою сонячних і похмурих пейзажів, а й відчує біль бідності, страх самотності й укотре зачарується вічною загадкою творчості.
 
 
Фантазер, що привів людство до нової реальності
(«Мої винаходи» Ніколи Тесли)
 
Бездротовий зв’язок, радіопередавач, генератор змінного струму – це ті винаходи, без яких сучасне людство годі уявити. До всіх цих чудес винахідництва долучився Нікола Тесла – фізик-мрійник, на честь якого названо компанію ще одного технобезумця, Ілона Маска. Власне, ось цей дух наукового авантюризму, випещеної ідеї месіанства і об’єднують дві постаті.
 
Автобіографія Ніколи Тесли називається «Мої винаходи», але винаходи, їхня мета і функціонування тут вторинні. Передусім ця книжка про самого науковця, його спосіб мислення і світогляд. Перед читачем постає не «серйозний» винахідник, а фантазер-містифікатор свого життєпису, який, окрім справжніх досягнень, розповідає про купу небилиць, вочевидь, щоб створити на згадку нащадкам химерний, яскравий образ себе. І це вдалося. Відповідно до тексту, юний Нікола десятки разів опинявся за крок до смерті, але його розум і винахідливість завжди ставали в пригоді. Наприклад, якось Нікола врятував сусідів від пожежі, адже почув підозрілі потріскування у їхньому дому (тут став у пригоді неймовірний слух). Або Нікола присягається, що мав зір кажана й міг розрізняти предмети на відстані в цілковитій тьмі… Усі ці й інші химерні історії витворюють образ вигадника, якому вдалося втілити свої найсміливіші ідеї, щоб змінити світ назавжди.
 
 
«Англійський хірург»
 
«Англійський хірург» – це документальний фільм про візити британця Генрі Марша до України. Саме завдяки стрічці про страхітливе становище української медицини в царині нейрохірургії дізнався цілий світ. Однак, одного разу приїхавши сюди, Генрі Марш вже не зміг не повертатися. Про Україну Генрі згадує і в книжці мемуарів «Історії про життя, смерть і нейрохірургію», і в збірці розповідей «Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга». Автор вражає відвертістю, адже без прикрас показує, як лікарі переживають смерті своїх пацієнтів, як дають раду з колосальною відповідальністю за їхні життя. Під сухими заголовками-назвами діагнозів Генрі Марш розповідає історії людей, і в цьому калейдоскопі щасливих і трагічних висновків пише про себе не як про вершителя доль, а як про людину, що сумнівається, помиляється, проте прагне змінити життя інших на краще.
Особливо цікавими (я б сказала, моторошно цікавими) є сторінки про Україну. Коли понад двадцять років тому Генрі Марш приїхав сюди, становище української нейрохірургії вразило британця безпросвітністю. Напівлегальним чином Марш проводив консультації й оперував людей. У книжці, зокрема, описано складну і в результаті успішну операцію з видалення пухлини в мозку золочівського хлопця Мар`яна, якому довелося переживати хірургічне втручання у свідомому стані: так лікар краще «бачив», як працює мозок.
 
Попри те, що читати книжку важко, особливо в частинах, де автор повідомляє пацієнтам про їхню неминучу смерть, після її закінчення погляд на лікарів змінюється. Незмінним лишається почуття страху через невиліковні випадки і захоплення людиною, яка самовіддано працює на те, щоб схилити шальки боротьби на користь життя.
 
 Шукаєте книги про успішних людей? Запрошуємо переглянути кілька варіантів за посиланням
Вам може бути цікаво
Пострадянський колаж Олега Сенцова
Галина Вдовиченко зустрінеться з читачами у Луцьку
Під прицілом «Оптики Бога»
Озброєні
Михайлова Вікторія
Знижка – 18% на все! Святкуємо 18-річчя «Видавництва Старого Лева»
stary_lev Стежити
дописів читачів