Живі та мертві
Бєглов Володимир
17.01.2014
У мене є триюрідна сестра і ми з нею часто сваримося. Бо у свої 16 неповторних літ вона щиро вірить у всякі літературні забобони, як от: любов на все життя, перемогу справедливості над несправедливістю, домінування добра над злом та в інших зубних фей. А я у все те не вірю. Уже.
Ще вона вірить у все красиве, що кажуть зі сцени Євромайдану.
Це загалом нормальна ситуація. У нас 11 років різниці. На її рахунку - платонічні закоханості в ліричних героїв, перемоги на олімпіадах з французької і математики, на моєму - кілька співмешкань і болісних брейк-апів, а ще диплом філософського факультету ЛНУ. Їй у її ідеалізми вірити хочеться, мені у них вірити страшно. Конфлікт поколінь "на ліцо".
Де той рубікон, який перетворює нас з ідеалістів на реалістів, а з оптимістів - на скептиків? Де та межа, за якою підлітки перетворюються на досвідчених чоловіків і жінок? Де те відчуття, коли тобі здається, що це про тебе Маленький Принц казав: "Дивні люди, ці дорослі..."?
І чи багато з нас готові до кінця сповідувати цінності, засвоєні у юнацькому віці? А якщо так, то чому і заради чого?
Найновіша книга Марини Левицької "Різні домашні тварини: живі та мертві" (Темпора), по-моєму, саме про це. Історія лівих британських комуністів, соціалістів, феміністок та інших у форматі "30 років потому". У цілком собі широкоаудиторному стилі письменниця показує, як масштаб мрії "змінити світ на краще" іронічно звужується до кількох соток городу в депресивному містечку. Це про те, як діти "дітей сонця" замість писати книжки про небезпеку капіталізму самі стають успішними капіталістами. Це коли мамина цінність - свобода людського духу, а доньчина - чиста ванна у власній квартирі.
Хто з усіх персонажів заслуговує на осуд? Стара Доро, яка досі носить футболки зі слоганами і ніколи не подорослішає? Молодий Серж, який дурить і ніжно зневажає своїх батьків? Чи Клара, яка за перших труднощів полишає намір змінити на краще не цілий світ, а подвір'я однісінької школи?
Це історія про те, як ми не відповідаємо на сподівання інших. Це історія про те, зрештою, як ми дуримо себе, аби лише заспокоїтись. Це історія про те, що цілий світ збожеволів - спочатку нелегально будуючи комуни, а потім легально зводячи фінансові піраміди. І ще - про те, що навіть у найдорожчих кабінетах з червоного дерева працюють звичайнісінькі слабкі люди, живі та мертві.
Це історія про найпересічніших британців. І про Марушку - дівчину з Житомира, генія математики, красуню й розумницю. Це історія про те, як Марушці начхати на те, чим цілу книгу переймаються інші герої. Хто з них у результаті лишиться у виграші? Стара Доро? 30-річний Серж? Педагог Клара? Чи все-таки Марушка, якій начхати?
Це історія про нас із вами: про тебе і про мене. Про різних домашніх тварин, живих й мертвих.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно