Жодної магії – лише наука!
Кізима Олеся
26.01.2020
«Якщо людина хоч раз у житті підсмажила або зварила яйце, приготувала м’ясо чи картоплю, навіть посолила суп чи забула на ніч на столі склянку молока, і воно скисло, – то вже здійснила справжнє хімічне перетворення».
Із книги Юлі Смаль «Цікава хімія. Життєпис речовин»
Зробити лід гарячим, зелену капустину – різнокольоровою, а білу хризантему – наприклад, синьою, перетворити яйце на гумовий м’ячик чи виклубочити туман у склянці… Думаєте, все це під силу лише учням Гоґвортської школи чарів і чаклунства 
? А от і ні – з такими «чарами» заввиграшки впорається кожен, хто прочитає такі «магічні» книги, як «Лесеві історії. Експериментуй і дізнавайся» та «Цікава хімія. Життєпис речовин» від сучасної української письменниці з дипломом хіміка Юлі Смаль.
? А от і ні – з такими «чарами» заввиграшки впорається кожен, хто прочитає такі «магічні» книги, як «Лесеві історії. Експериментуй і дізнавайся» та «Цікава хімія. Життєпис речовин» від сучасної української письменниці з дипломом хіміка Юлі Смаль.Що спільного у цих дитячих книжках?
По-перше, захопливість оповіді: виявляється, «суху» теорію можна подати надзвичайно цікаво, емоційно та жваво – у вигляді «Лесевих історій» – 13 оповідань для читачів молодшого шкільного віку; також аніскілечки ненудно, навіть коли мова йде про те, що зазвичай «зазубрюється» – будову ядра, електронні орбіталі, взаємодію кислот, основ та солей – як направду «Цікаву хімію» для дітей 11-15 років.
По-друге, багата практична частина видань: кожне містить більше 10 хімічних експериментів – достатньо кількох інгредієнтів, які можна знайти на кухні, та знати правила безпеки.
По-третє, чудове художнє оформлення, відповідне до цільової аудиторії: яскраві, барвисті, веселі малюнки «Лесевих історій» від Наталії Олійник та стильний мінімалізм ілюстрацій «Цікавої хімії» від Андрія і Діани Нечаєвських.
«Лесеві історії. Експериментуй і дізнавайся»
«У безмежному Всесвіті, посеред мільйонів галактик, є Чумацький шлях. Він схожий… на вихор, а може, й ні. Чумацький шлях – величезний. Якщо б вилетіти з одного його краю на ракеті, що мчатиме зі швидкістю променя сонця, то до іншого краю можна долетіти через десять тисяч років… Отож, в одному з відгалужень Чумацького шляху, у Сонячній системі, недалеко від Марса та Венери, кружляє собі планета Земля. А на ній, у самісінькій Європі, в країні Україні, живуть троє дітей – Марко, Оленка і Лесик». Найстарша серед них – восьмикласниця Оленка, Марко вчиться у шостому класі, а Лесик ходить у садочок. Лесь – страшенно допитливий, любить дізнаватися щось нове, тому часто засипає питаннями про усе на світі своїх брата й сестру.
Шукаючи відповіді разом, діти проводять нескладні хімічні експерименти та довідуються чимало цікавинок про навколишній світ: про атоми, молекули й те, що уміє рости, але не є живим; чому змінюється картопля, якщо її зварити; що стається зі содою, якщо в неї налити оцту; що діється, коли замерзає вода, і чому утворюється туман?
Описуючи їхні досліди, авторка завжди наголошує на дотриманні елементарних правил безпеки: у Марка, Оленки та Леся є спеціальне місце для експериментів; вони не використовують для цього посуд, з якого потім їстимуть; завжди прибирають і миють руки після дослідів, і хтось із дорослих повсякчас поруч.
Експеримент «Туман у склянці»Насправді, нам знадобиться скляна літрова банка. Наллємо туди приблизно на чверть окропу, але, щоб банка не тріснула, слід налити трохи окропу і почекати, поки посуд прогріється, або покласти в неї залізну ложку – і тоді вона візьме на себе перше тепло.В окропі треба розчинити ложку солі або кинути трохи піску, або бризнути будь-який спрей, щоб у банці утворилися так звані зародки конденсації. Краплинка утворюватиметься легше, якщо їй буде навколо чого збиратися.Накриваємо банку тарілкою, зверху на неї кладемо лід, щоби забезпечити холод, – і тоді вода почне посилено випаровуватися.Тепер добре видно, як у банці клубочиться густий білий туман.
Тираж закінчився
«Цікава хімія. Життєпис речовин»
«Як гадаєш, яким був перший хімічний процес, засвоєний людиною? Звісно, приготування їжі. Перший хімік у світі зумів підсмажити здобич на вогнищі. Він експериментував, і його дослід виявився успішним». Наступним кроком у розвитку хімії стало вміння добувати метали, а саме залізо, без якого і сучасне життя годі уявити – автомобілі, кораблі, поїзди, металоконструкції та каркаси найвищих хмарочосів… І хоч тепер на перший план вийшли комп’ютерні науки та генна інженерія, така нібито незмінна, стандартна, вивчена хімія й надалі залишається рушійною силою розвитку усього людства.
Цікавий факт: слово «хімія» відоме з найдавніших часів, та перекласти його однією з древніх мов, як назви інших наук, неможливо. Згідно біблійної версії, свою назву хімія запозичила від імені сина Ноя – Хама-чорнокнижника. Також хімію можна витлумачити як «єгипетську науку», оскільки давньоєгипетською Єгипет буде Кемет, тобто Чорна, Чорноземна, а муміфіковані єгипетськими жерцями померлі правителі «проводжалися» у царство божества мертвих, царство Хими. Цілком ймовірно, що слово «хімія» походить і від старогрецького «хумус» – сік рослини, або «хума» – лиття, мистецтво лиття сплавів.
Як отримати золото зі свинцю та чи справді сонце «горить», який вогонь не можна загасити вуглекислим газом, піском й водою і чи дійсно скло – тверде тіло, як створити плащ-невидимку, «живу» пластмасу та інші ймовірні неймовірності… Так, все це і ще багато-пребагато усіляких цікавих фактів можна почерпнути зі сторінок цієї дивовижної книжки!Домашня лабораторія: «Яйце «навиворіт»Знадобиться: сире яйце, широкий скотч, старі тоненькі капронові панчохи.Яйце тісно обклей скотчем, поклади в колготи і закрути так, як закручують рушник в джгут. Що більше разів скрутиш – то краще. Відпусти, щоб розкрутилося, ще раз зроби те саме і всю цю конструкцію обережно (краще з допомогою батьків) поклади в окріп. Тримай три хвилини, дістань, почисти. Побачиш, що жовток вивернувся і тепер він зовні, а всередині – білок.
«Нехай наука стане твоїм найкращим другом, а досліди – цікавою грою»
Обидві книги – чудовий приклад того, як, завдяки письменницькому хисту та, без сумніву, любові до читачів-школярів, заохотити кожного відчути себе справжнім дослідником, і – щонайважливіше! – аби, перегорнувши останні сторінки, й надалі продовжувати свої відкриття.
…Адже, хтозна, чи не з Вашої дитини виросте в майбутньому він, перший український лауреат Нобелівської премії з хімії?
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно