Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Як екскаватор Ека зняв із неба зірку. Уривок із книги Вікорії Амеліної
«Кожен у цьому світі має свою історію»,— так починається дитяча книга Вікторії Амеліної в художньому оформленні Олександра Шатохіна «Е-е-есторії екскаватора Еки». Навіть з екскаватором може статися безліч цікавих пригод. А тим паче з таким непосидючим, як Ека!
 
У дитячій новинці від Старого Лева — 9 захопливих е-е-есторій про пригоди, в які потрапляв головний герой. Сьогодні Старий Лев попросив Еку поділитися однією зі своїх розповідей. Про дуже яскраву зірку і дівчинку, яка врятувала небо.
 
***
 
Е-е-есторія Еки №3
Про зорі та Марійку
 
Е-е-е... Ви, звісно, знаєте, що вночі на небі видно зірки, а вдень — не видно?
 
Усі екскаватори люблять зірки. Принаймні такі романтичні екскаватори, як я.
 
Одного разу я подумав, що було б непогано залишити собі яку-небудь зірку й на день. Я хотів милуватися зоряним світлом завжди.
 
Тож я потягнувся своїм великим ковшем до неба і — зачепив малесеньку гарну зірку. Зірка зойкнула. Та я подумав — це з радості.
 
Настав ранок, небо посвітлішало, й зірки стали невидимі. Тож ніхто й не побачив, що одна зірка зникла. Ніхто не помічав її зникнення цілий день.
 
Зірка колихалася у великій банці з-під грушевого компоту в мене на підвіконні. Точнісінько як груша. Увечері я дивився футбол і тільки іноді милувався зоряним сяйвом. Потім до мене прийшли друзі, мотоцикли й підйомні крани. Про зірку я, якщо чесно, забув.
 
Страшно подумати: вона могла б так і загинути в банці. Я ж її навіть не годував. Я не знав, що їдять зірки.
 
Але тієї ночі всі вчені-астрономи зібралися, аби спостерігати якусь іншу важливу зірку — з хвостом. Такі хвостаті зірки, здається, називаються котометами. Чи все-таки кометами?
 
Хай там як, про хвостату зірку-комету тоді всі зовсім забули. Щойно вчені-астрономи поглянули у свої телескопи, вони помітили: на небі чогось бракує.
 
Що тут почалося! Футбольний матч перервав екстрений випуск новин. Виявилося, що навіть така малесенька зірка, як моя, може бути дуже важливою. Її всі шукали.
 
Скажу чесно, я не знав, що робити. Тож так і сидів перед телевізором із банкою, в якій колихалася зірка.
 
Раптом задзвонив телефон.
 
— Еко, це ж ти взяв зірку? — суворо запитав голос у слухавці.
 
Це був голос Марійки — дівчинки, яка знає, як я люблю зірки. Її мама досліджує космос. І Марійка щовечора дивиться з нею у телескоп.
 
— Будь ласка, Еко, — сказала Марійка, — хапай зірку і вези до астрономів. Мама каже, що все ще можна виправити!
 
— Гаразд, — відповів я.
 
А тоді подумав: повішу-но я зірку на місце сам. Ніхто й не дізнається, що це я її брав.
 
Я взяв і повісив зірку на небо. Над своїм будинком — щоб вона була поруч.
 
Що тут почалося! Учені в новинах казали, що зникла зірка з’явилася ― але геть не там, де була завжди!
 
Телефон задзвонив знову.
 
 
— Еко, ну що ти накоїв? ― сказала Марійка. ― На небі виникло нове сузір’я. Сузір’я Екскаватора! Але сузір’я Великої Ведмедиці, яке було споконвіку, ― немає! Люди бояться, що так починається кінець світу.
 
Та я ж просто не знав, що кожна зірка має своє місце.
 
Одне слово, довелося таки їхати до астрономів. Вони підтвердили все, що сказала мені Марійка. І те, що всі зірки пораховані, і те, що в кожної є своє місце. Люди склали їх у сузір’я, а астрономи виміряли між ними відстані.
 
Учені показали, куди повісити мою зірку, щоби на небі знову був порядок.
 
А ще я перед нею вибачився. Мені пощастило — зірка мені пробачила і заговорила зі мною. Навіть спитала, який рахунок у матчі — тому, який я дивився, поки вона нудилася у банці. Виявилося, що зірки часто дивляться земні ігри. А часом і грають самі — коли їх ніхто не бачить.
 
Не біда, що в небі знову немає сузір’я Екскаватора. Марійка навчила мене впізнавати Велику Ведмедицю, яка нагадує мій ківш. І тепер коли, втомлений від копання, я їду з роботи, то дивлюсь угору і згадую Марійку та добру зірку, яка теж любить футбол.
 
Люди з усіх усюд досі дякують мені за порятунок світу. Та дякувати треба Марійці.
 
Ця дівчинка врятувала небо.
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage