«Я бачу, вас цікавить пітьма»: п’ять думок про світло та темряву
Молочко Катерина
18.03.2021
Минулого року у «Видавництві Старого Лева» вийшла третя книжка Ілларіона Павлюка – «Я бачу, вас цікавить пітьма». У цьому трилері київський кримінальних психолог Андрій Гайстер отримує справу про Звіра – серійного маніяка, який вбиває жінок у богом забутому селищі Буськів Сад. Андрій приїжджає до селища, щоби допомогти слідству, але виявляється, що розслідування зовсім не цікавить жителів. Буськів Сад – дивне місце, де в кожного на душі забагато тагярів і, наче браку чистої совісті було мало, усі жахливі події повторюються знову і знову…
Ця історія про пітьму всередині кожної людини та про прагнення (або його відсутність) дійти до світла.
П’ять книжкових блогерок поділилися своїми думками і враженнями про книжку «Я бачу, вас цікавить пітьма», порівняли її з іншими книжками автора, а також обрали цитати, які найкраще характеризують цю історію.
***
Гріхи рідко ходять нарізно. І по-справжньому вовчі гріхи радше за все властиві найпаршивішим вівцям.
Читацький досвід. Я читала всі книжки Павлюка – першу, «Білий попіл», мала можливість прочитати, щойно вона вийшла, але затягнула й пошкодувала про це. Тому дві наступні читала вже одразу після їхнього виходу.
Усі три книжки автора щорічно входили до мого особистого рейтингу найкращого прочитаного – топ п’ятірки художньої літератури.
Чи схожі всі три книжки автора? І так, і ні. Не варто очікувати, що «Білий попіл», «Танець недоумка» та «Я бачу, вас цікавить пітьма» будуть схожими. Проте, звісно, авторський стиль простежується. Усі три книжки – трилери з домішками містики та інших жанрів. У всіх трьох книжках є дитячо-батьківська тема – батько прагне захистити свою дитину (хоча в «Білому попелі» батько-захисник не головний герой). Головні герої «Білого попелу», «Танця недоумка» і «Я бачу, вас цікавить пітьма» не те, щоб однакові чи подібні, але цілком могли б бути родичами – є в них щось таке, що об’єднує. За лаштунками сюжету зрозуміло, що об’єднує їх їхній творець.
Враження від книжки «Я бачу, вас цікавить пітьма». Мені сподобалася ця історія. Якщо оцінювати, враховуючи читацький досвід і дві попередні книжки автора, я б поставила її після «Танця недоумка» й перед «Білим попелом».
«Я бачу, вас цікавить пітьма» – ідеальна для обговорення з іншими книголюбами. Безліч сторонніх питань залишаються без відповідей, а сенси, закладені автором, кожен розуміє по-своєму. Теми – глобальні й життєві, що завжди цікаво. У моєму розумінні ця історія про гріхи, про вибори, про ненависть до світу та до себе і про те, до чого цей стан доводить.
Цитата, яка запам’яталася найбільше:«– От тільки реальність зовсім інша. Кожному своє.– Кожному своє… – задумливо повторив він. – А знаєш, де було так написано? На воротах Бухенвальду.– І?– Нічого хорошого там би не написали...»
***
Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби.
Читацький досвід. Читала обидві попередні книги Павлюка. «Білий попіл» сподобався трохи менше, хоч і загалом враження цілком позитивні, а от від «Танця недоумка» залишилась у повному захваті – поєднання наукової фантастики та психологізму створило вибуховий коктейль.
Враження від книжки «Я бачу, вас цікавить пітьма». Сподобалось, як автор закрутив і зміг пов’язати та звести докупи всі нитки сюжету. Без спойлерів важко пояснити, у чому саме мій захват, але розв’язка порадувала. Приємно вразила!
Мені здається, загальний стиль автора вже можна відстежити. Звісно, сюжетно книжки різні, але схожим є пошук головним героєм своєї правди та добре прописані другорядні герої.
Цитата, яка запам’яталася найбільше:«Якщо ви цікавитесь пітьмою, то й пітьма, безсумнівно, цікавиться вами!»
***
Читацький досвід. Читала обидві попередні книжки автора. Першим було знайомство з «Танцем недоумка». Потім, коли я вподобала те, як пише автор, прочитала й «Білий попіл». Враження про книги дуже позитивне. Мені подобаються нетривіальні ідеї сюжетів. Коли ніби все дуже просто і водночас геніально! Тому й нову книгу автора я купила одразу, щойно вона була анонсована.
Враження від книжки «Я бачу, вас цікавить пітьма». Мене в цій історії дуже вразила алегорія твору. Цей настрій, де кожна деталь має важливе значення. І при цьому, читач не може бути певен, який саме глибинний сенс має та чи інша деталь. Мене як читача часом тригерило від певних кривавих моментів, до яких я не була готова, й саме це не сподобалося. Але це моє персональне неприйняття крові в книжках, тому вадою книги аж ніяк не назву.
«Пітьма» схожа на дві інші книжки автора хіба що за стилем – коли сюжет закручується, ніби равлик, а потім фінальний вибух. А от сказати, що всі три схожі не можу. Навіть навпаки. Це характерна риса Ілларіона – не знаєш, що чекає на тебе під палітуркою.
Цитата, яка запам’яталася найбільше:
«Бо є різниця між тим, хто не повірив, і тим, хто перестав вірити. Перестає не той, хто засумнівався. А той, хто зачаїв на Нього образу»
***
Читацький досвід. Читала обидві книги в порядку їхнього виходу.
Враження круті. Особливо від попереднього роману «Танець недоумка». Пам’ятаю, як ковтала сторінку за сторінкою і як була шокована наприкінці.
Чи схожі всі три книжки автора? Мені здається, що всі ці три книги об’єднує лише спільний автор. Для мене вони різні. І по духу, і по атмосфері, і по стилю. Не відчувається шаблонності, як у деяких інших авторів. І якби Павлюк кожну книгу писав під різним псевдонімом, то я б не змогла їх об’єднати разом.
Враження від книжки «Я бачу, вас цікавить пітьма». Найбільше вразило, як обернулася наприкінці історія з дитиною. Якщо на початку здавалося, що головна ціль – знайти злочинця. То вже потім ясно, що навіть неважливо, хто саме Звір...
Сподобалося, як було зображено пекло та людські гріхи.
І не скажу, що щось саме не сподобалося, але без деяких героїв можна було обійтися. Як на мене, вони були просто для антуражу.
Цитата, яка запам’яталася найбільше:« – Немає значення. Немає значення, чи є шанс.– Що ж тоді має значення?..– Правильні Вчинки.– Так, а кому ж тоді треба твій вчинок?– Мені. Мені треба, Валер...»
***
– Сенс не головне.
– А що ж головне? – він напівобернувся.
– Вибір.
Читацький досвід. Читала обидві книжки автора: «Білий попіл» та «Танець недоумка», тому й купила новинку. Подобається стиль написання Павлюка, легкість викладу та, звісно, сюжет, розвиток якого не розгадуєш ще на 10 сторінці. До того ж «Танень недоумка» – це наче джекпот: фантастика та книжка-товстунець, усе як я люблю.
Враження від попередніх книжок автора. Оскільки «Білий попіл» був лише знайомством з автором, то розгадати сюжетних ходів одразу не змогла, і це дуже сподобалося. Розв’язка виявилася непрогнозованою та несподіваною. Там я очікувала геть не такого. Проте в «Пітьма» я вже могла більш-менш спрогнозувати, як розвиватиметься лінія головного персонажа.
«Танець недоумка» – зовсім інше, адже улюблена фантастика. Оскільки якісної сучасної української фантастики удень із вогнем не знайти, то тут автору залишається лише дякувати й дякувати. А ще там майже все ідеально: розвиток сюжету, закручена інтрига, далека планета й таємниця на таємниці. Чого ще хотіти від книжки? :)
Чи схожі всі три книжки автора? За відчуттями «Я бачу, вас цікавить пітьма» та «Білий попіл» подібні, насамперед, своєю містичною складовою. Тільки в «Пітьмі» містики стало більше, і вона наповнилась екзистенційним змістом.
А загалом, якщо порівняти всі три книги автора, то вони справді схожі. І не сюжетом, а головними героями, які постійно в русі, шукають відповіді, намагаються вирішити нагальні проблеми, водночас, занурюючись у своє минуле, борються зі страхами та сумнівами, вагаються, приймають неправильні рішення, аналізують і починають те все знову та знову, аж поки до кінця книги не стає зрозумілим, що, насправді шукають лише себе та своє місце в цьому світі. А ще Павлюк любить поміщати свої героїв в обмежений простір, звідки зазвичай немає виходу. І в «Білому попелі», і в «Пітьмі», і в «Танці недоумка» ми маємо замкнуту систему взаємовідносин, а наш герой є сторонньою особою, що намагається зламати давно усталений порядок.
Враження від книжки «Я бачу, вас цікавить пітьма». Мені сподобалося знаходити алюзії на літературні твори, кіно чи твори мистецтва. І все це вплетено так поміж іншим і сприймається дуже класно. Читаєш – і відчуваєш себе таким розумакою, коли відгадуєш, що автор мав на увазі.
Щодо самої історії, то це не перший такий сюжет у літературі, але відчуття вторинності і «я вже десь таке читала» не виникає.
Що сподобалося? Не зважаючи на великий обсяг – більше 600 сторінок, книга читається легко і швидко. Не встигаєш озирнутися, а вже 200 сторінок позаду. Читача одразу затягує у вир подій, і ковтаєш сторінку за сторінкою, бо треба знати що ж там далі. І хоч вийшло трохи банально, але мені дуже сподобався фінал. Після такого я могла іти спокійно спати :) Бо хоч його таким і прогнозувала, але хвилювалася: «А раптом усе буде не так?».
Що не сподобалося? Не всі персонажі мені зрозумілі, і здаються потрібними. На мою суб’єктивну думку, черниця, бармен, знак жаби і т.д., були введені в сюжет для створення загальної атмосфери, але я люблю, щоби над усіма «і» були розставлені крапки. Тому коли окремі події відбуваються лише заради того, щоби можна було ввести в книгу якість думки чи класні вислови, або згустити фарби й додати таємничості, а в подальшому не мають ніякого розвитку чи пояснення, я засмучуюсь. От забери їх і нічого для сюжету не зміниться. Але загалом, то такі дрібниці :)
Цитата, яка запам’яталася найбільше:«Хочете, назвіть це бюрократією. Зрештою, де ж вона ще має бути, як не в пеклі. І якщо, вас цікавить пітьма, то чи випадає вам дивуватися!… І, хтозна, може, вам теж видасться, що для щастя не потрібні ніякі “якщо”. А пітьма панує лише там, де не знають цього важливого і водночас такого простого секрету...»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно