Вірш дня. Юлія Мусаковська
19.03.2020
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
Жовті будинки, сонце на гілля настромлене,
шуму пташиного в небі канва незвикла.
Ми в цьому місті старому – тонкі, як промені,
робимо вулицям сонним ін’єкції світла.
Згадуємо імена, струшуємо спогади –
скільки їх не допливло до весни цієї.
Клятви, зізнання – як платівки всоте програні –
губляться в музиці дня, що насправді є,
в нетрях мережі, де брат братові вовк,
в’язнуть у ранах, в новинах, у їх відсутності.
Знати б, що коли я назавжди замовкну,
ластівки на хвості голос мій принесуть.
Виліпи з глини мене тонкостінним глеком,
перепиши мене каліграфічним почерком
заново і старанно, щоб дуже легко,
дуже відверто тобі дивитися в очі.
Юлія Мусаковська, із поетичної збірки «Чоловіки, жінки і діти»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно