Вірш дня. Василь Махно
25.09.2017
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
Світло
світло застрягло у дверному замку
я це помітив — й відсунув ріку
списаних сторінок — і хотів пропхати ключем
а воно тонке — ще трохи і вже зима
і нічого й нікого біля мене нема
а його пучка — ось-ось втече
заломилось собі під гострим кутом
пахне малиною нявчить котом
як допоможу — зберу його порох?
протягну за струни чи за плавники
може його заганяють метелики
тобто їх кволий осінній порух?
ось воно впало на мій черевик
і перескочило з ліній кривих
стало шнурівкою — хіба я зав’яжу?
щоби на ногах трималось взуття
знаю: коротке у світла життя
надто коротке тому і кáжу
хочу його протягти крізь замок
знати що можна зі стебел сімох
залишити собі — бо кажуть зима й сніги
і ловлю ще тепло і п’ю алкоголь
і відчуваю як гасне вогонь
в ядрі цього світла і його слуги
я знав що йому нічого не світить
що дряпне мене — що просто присвітить
бурштином токайського і комах
що стане обручкою золотою
павутинням — липкою слиною —
і пилом взуття на ногах
Василь Махно, із поетичної збірки «Паперовий міст»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно