Вірш дня. Павло Коробчук
Коробчук Павло
12.03.2020
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
провулок з ковтком кисню
якщо цей провулок досі живиться її кроками,
як потопельник — останнім ковтком кисню,
то моя присутність тут боротиметься зі строками
пам’яті про стеблоподібні вигини її кисті,
про дотики, як нові сторінки у тритомник шкіри,
про кожен подих, як запис на тій сторінці.
вживаю наш спільний провулок, ніби плацебо віри.
релігія — це інструкція з існування наодинці.
і сніги, і липні минатимуть, як конвульсії
у невиліковного пацієнта зі стисненим у кулаці
листом, який невідомо як у її вусі
прозвучати зможе, з якою мімікою на лиці?
вечір не обіцяє нікого, як і життя, таке вперте,
що вже немає сили боротися з будь-яким стресом.
лишаю листа на місці, де ми зустрілися вперше.
любов — це коли всі будинки з однією адресою.
Павло Коробчук, із поетичної збірки «Хвоя»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно