«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
Ти пам’ятаєш, як ми сиділи серед піску, розтріпані, без жодного імені?
Як два подорожники на двох ранах – лагідні й обережні.
Розглядали тіла одне одного, але були настільки приємно засліплені,
що не могли роздивитись, хто з нас яка піщинка на узбережжі.
Я би хотів забрати з собою той прекрасний берег, ті аромати,
вирвати з м’ясом, з усім сакральним, зі слідами на піску, які лишили ангели,
повністю викрасти пам’ять, так, як грабіжник змушений відрізати
палець знепритомнілого, коли не може зняти кільце із товстої фаланги.
Свобода – це можливість за секунду розростатися в крону дерева.
Це не грати, але знати, що в кожному – правильна кількість карт.
Це коли ми умиротворені та безболісні, як би ти спину мені не дерла.
Це коли я дивлюсь тобі в очі, але бачу любов так глибоко, що й у кістках.
Павло Коробчук
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно