Вірш дня. Олена Гусейнова
13.07.2016
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
Віслюк і котрабандистка
В нього був тільки віслюк. У неї – старе авто,
напхане, мов панцир равлика,
жувальними гумками з вкладками й без,
горілкою "Золотоволоска"
з дрібними шматками харчового золота,
яке розчиняться в шлунку, не шкодячи стінкам,
та іншою контрабандою,
яку вона перевозила через кордон
кожного місяця –
з любові до солодкого подиху,
з любові до наклейок на холодильнику,
з любові то того, що блищить
і нікому не шкодить.
У неї – старе авто. В нього – тільки віслюк.
У мішках на сірій спині не було нічого.
Тільки ніж, кутометр і написані від руки вказівки:
обміряти ратиці, повільно, без рухів широких,
ледве торкаючись кінчиком ножа, зняти ріг підошви.
Він переходив кордон двічі на місяць –
з любові до кам’янистих доріг,
з любові до вільного випасу,
з любові до довгих зупинок.
Вона лякалася швидко.
Одразу, коли опинялася в черзі.
Митники ввижалися тінями. Паспорт ввижався
фальшивим.
Він лякався поволі.
Тільки коли помічав, що черга закінчується.
Вали здавались ровами. Струм здавався застоєм.
Равлик авто і віслюк не боялись нічого.
Просто чекали, коли він помітить її.
А ще – коли їх залишать самих
на стоянці і в стайні.
Олена Гусейнова, із поетичної збірки «Супергерої»
Ілюстрація – Творча майстерня «Аґрафка»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно