Вірш дня. Оксана Куценко
07.05.2015
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
Ми разом, коли з нами нічого не відбувається,
Наші пальці знайомляться біополями – і все,
У будинку, де вікна від часу нерівні і стеля,
Пахне мокрим деревом, пахне кропом – це
За вікном у саду щось вариться.
Українська провінція і, відповідно, кухня,
І супутня важка і чорна хлібина землі,
Треба вийти в це вариво – скуштувати чи посолити,
Та, коли наші губи знайомляться краплями слів,
Відчуваю, яка я у рідному світі відсутня.
І яка закрадається втеча в осідлість, у дім,
Як волога у тиньк, під потомлені ношею лиштви.
Ми разом в цій оказії, в цій нескінченній Литві,
Наші очі так легко у ній переходять на «ти»,
Як цілуються діти.
Коли злива ущухне, і ми не захочемо вийти,
Скільки буде їх, пелюсток, на траві під вишнею…
Оксана Куценко
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно