Вірш дня. Ніка Новікова
16.04.2015
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
Він говорить:
ходи обережно, багато скла.
Я розбив ліхтарі, щоб не бачити кров у судинах.
Щоб забути, які ми смертні. Яка імла
йде за кожним. Забути те, що мені судилося
заховати свинець насіння біля ребра.
Відчувати, як розростаються чорні стебла.
І чекати весни. Тієї, коли пора
повертати птахів у небо.
Він говорить: ходи спокійно, я стережу.
Поза тілом і болем всі до межі уважні.
Як ітимеш тим полем — переступи межу.
Поміж нею й землею сторожко я лежу,
відчуваючи сіль твою, від якої важко.
Він говорить:
у цій зимі, під цією зливою,
залишається тільки бути. Бути щасливим,
забуваючи біль і щастя. Прощати тому,
хто спасе й вбереже від втоми, людей і дому.
Від близьких і далеких, часу і навіть простору.
Постріл за пострілом.
Просто — постріл за пострілом.
Ніка Новікова
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно