Вірш дня. Мирослав Лаюк
Лаюк Мирослав 04.03.2020
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
Іриси, півонії, жасмини!
Вам не варто тут рости —
беріть своє коріння в руки, беріть своє насіння в жмені
та втікайте геть:
у цій понищеній землі більше немає місця життю.
Нарциси й гіацинти, виривайте свої цибулини
й котіться звідси, віддавайте насіння вітру,
якщо це ще може мати сенс, або ж одразу зсихайтеся.
На цій землі краще не рости, мої квіти!
У цій землі стільки гріха, що порядна істота обпечеться,
йдучи чорним ґрунтом, що звір відчує сморід здаля,
якщо йому пояснити, що таке сморід і чому це мерзенно,
що світ буде корчитися, наче його в груди ударили.
Квіти мої! Втікайте у космос, спурхуйте у повітря,
ваша місія закінчилася на цій землі!
…Вибираю собі нову планету.
Обтяв усі корені. Чекаю на галявині під лісом.
Спостерігаю пожежу міст попереду, темряву позаду.
А під ногою щось ворушиться:
піднімаю чобіт —
лілія.
Мирослав Лаюк, із поетичної збірки «Троянда»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно