Вірш дня. Любомир Серняк
27.11.2017
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
я промовляю до неї
і мої слова здіймаються
у повітря
як пара з каналізаційного
люка
на вулиці мінус два
тож краще
не так часто виймати руки
з кишень
щоб показати
скільки тепла хочеться
їй дарувати
задурно
але вона дивиться на мене
так ніби їй негайно потрібні субтитри
ніби моя мова чужий наратив
без права на пам'ять
і забування
ніби я тріщина на шкіряному
дивані
яка псує весь лофт інтер'єр
її парцелянової свободи
і безпосередності
саме тому весь диван потрібно
викинути
випхати витрясти вивалити
бажано через вікно
бажано влучити у всі
мої спроби інакшості
щирості і отої нахабної
посмішки
яку колись так любила
і яку тепер хочеться вилучити
як доказ своєї слабкості
що безумовно
певно
навряд
мала місце бути
але на вулиці мінус два
і є речі куди важливіші
й потаємніші
як до прикладу загублена
рукавичка.
Любомир Серняк
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно