Вірш дня. Леона Вишневська
22.06.2017
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
* * *
І погляд її вартий мільйона слів,
в ньому стільки відвертості, спокою,
солодкого серпневого літа.
Поряд з нею усі мої дні, наче з аплікацій,
яскраві, казкові.
Між нами щось більше, ніж просто синхронний набір
карамельних літер,
ми з нею у дотиках спілкуємось на одній мові.
Це сонячне павутиння у її волоссі,
ці вуста такі до болю налиті, ягідні.
І ця сукня з метеликом на комірці,
що робить її невагомою, вона, мов пелюстка, яку
в будь-яку мить може зірвати вітер.
І її посмішка…Там ховається сум та ніжність,
що гострим вістрям раптових стріл потрапляють у моє серце -
в таку раніше байдужу, а тепер до божевілля залежну ціль.
Наші мрії, мов чорнильні птахи,
відлетять у скуйовджений вирій.
Вся моя гордість від їх присутності відтята
під самісінький корінь.
Так важко вірити,
коли на душі хтось залишив непосильні гирі,
так нестерпно сподіватись, знаючи вирок.
Коли в усіх цих безжальних “за що” і “чому” винні зорі.
Леона Вишневська
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно