Вірш дня. Катерина Калитко
Калитко Катерина
11.03.2020
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
я не сторож у цьому тумані що сам замки відмикає
і не брат мені він хоч приходив братом нарікшись
так приходить риба метати ікру між каменів
у прогріті сонцем та диханням наші ріки
не щодня приходив чекав такого моменту
щоб колюче мовчання наїжачилося звідусюди
я мов дім що стоїть а він мовби вітер дме
на світанку так холодно пустіть мене добрі люди
він розрісся довкола як ті кущі бузини
я ламав – то сварили мовляв мале нетямуще
він складав ножі та залізні кулі мені у сни
я тікав стерегти свій берег пустіть мене і не мучте
він приходив і я ставав нерухомим старим
він ходив на сусідські морелі приносив навмисне кислі
сонце вище і вище скоро луснуть ікринки
і чужинська риба виведе в річку полки свої.
Катерина Калитко, з поетичної збірки «Катівня. Виноградник. Дім»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно