Вірш дня. Ганна Яновська
Яновська Ганна
03.03.2020
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
Вітре, який між горою і морем, що із кварталу в квартал,
Вітре, що носить насіння і спори, що відриває метал
Велосипеда від рук, від асфальту, — як не боїшся — лети!
Що у газетах на першій шпальті сильний, невидимий ти,
Ти, що влітав до стакана із кавою, піну, як хмару, здійняв,
Ти, що тобою літає і плаває, той, що дроти обривав,
Ти, що із одягу вбогого робиш ясно-живі прапорці,
Ти, що стискаєш захоплену здобич у вихорі-кулаці!
Знаю, ти більший, аніж порожнеча, більший, ніж просто рух, —
Здатний шляхи прокладати до втечі, схожі на лінії рук,
Птаству до вирію — повниться осінь течій, відчутних лиш
Дотику — хай же тепер переносять нас вище звуків і тиш
Сотні долонь твоїх — сильних, прозорих — над лабіринтами хмар,
Де над пустелями куриться порох, в кратерах жевріє жар,
Де просихає розбурхана повінь, синя весна виграє,
Й сонце, смагляве і круглоголове, із океану встає.
Ганна Яновська, із поетичної збірки «Золотий носоріг»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно