Вірш дня. Ганна Яновська
Яновська Ганна
19.11.2019
«Вірш дня» – постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
Вечір на Левиній горі
Де головата гора спину підставить стійку,
Де синювата зелень — і глибина за край,
Сядь на каміння, дивися і просто чекай:
Прийде час ліхтарям, прийде час маяку.
Сонце апостолам вилиці золотить —
Бурим, скелястим, у бороді кущів,
Місто мовчить і чекає осінніх дощів —
Вперто не викаже спраги, що в ньому бринить.
Вперто не вміститься в позначку Instagram,
Гору, немов подушку, тулить до живота,
І не відводять очей ті, в кого певна мета —
Сонце, що зайде тут, — Місяць, що встане там.
Щоб розминутися, вистачить їм висоти,
Як і тобі, душе, і тобі, ще одна.
Той, хто у бульбашці-пісні здіймається з дна,
Воду в каструльці гріє, міняє присохлі бинти.
Вляжеться сутінь на голові-горі —
Й долі посунуть вервечкою ліхтарі,
Що глибина невидима їм не страшна.
Ганна Яновська, із поетичної збірки «Золотий носоріг»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно