«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
і тоді він дає нам любов, ідеальну як злочин,
у якому ні свідків, ні втечі у ніч, ні ловитви,
у якому продумане все,
що і сумніву черв не підточить:
ось білизна на бильці жіноча –
знімай її, гладь, скільки хочеш,
ось халатів домашніх холодні сумні сталактити
і зашторені вікна, нещільно, як руки в молитві
тоді йдеш на червоне, зневаживши людські закони -
на призахідне сонця осіннього світло тривожне,
так не можна – повискують гальма – не можна не можна
і пульсує в тобі, ніби вирватись хоче ізвідти,
із заклятого кола, солона руда аква віта
наче пальців відбитки нас час так старанно стирає
з білих цих простирадел і просвітів штор незакритих
до кінця, ніби ця
чистота хірургічна й розгладженість складок -
то найдосконаліший витвір
отця
але ми прокрадаємось в сни тих, що нами забуті,
нами в пам’яті білими нитками зшиті
сльозами у миті
просвітління? затемнення їхнього?
ми навертаємось
їм на очі
як зайди заходимо взуті, сліди залишаємо,
заважаєм, як заїди в кутиках рота,
відкритого для молитви.
Галина Крук
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно