Вірш дня. Еліна Свенцицька
12.09.2018
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
Ось ліхтар похилився — стоїть,
Ось і ранок настав — а він світить,
У фіранках здригається вітер,
Стугонить і гуде кожна мить.
Не побачити світла ніяк,
А він світить, неначе востаннє —
Світло болісних наших звитяг,
Світло слова і світло кохання.
Не прикриє воно від біди,
Світло це на стежках наших хибних,
І потрапимо всі ми туди —
В світ похилий речей непотрібних.
Світло там, у залізних дощах,
Світло там, і даремне, і вбоге,
Поряд лялька безнога й душа,
Що метеликом лине до нього.
Світ оцей — між ганьбою і сном.
Вийшли люди, щоб долі коритись.
Тільки світло — навіщо воно?
А він світить, і світить, і світить!
Еліна Свенцицька, із поетичної збірки «Речі, що лишилися від дому»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно