0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Усі брешуть
Ізраїльсько-американський професор психології та поведінкової економіки Ден Аріелі 20 років досліджує… людей. Його експерименти та висновки, які він робить на основі власних та інших експериментів, вражають! Масштабне знання теми й нестандартне мислення допомагають Аріелі зрозуміти суть людської ірраціональності. Як ми оцінюємо власне майно, як ми робимо вибір (від пляшки з молоком до статевого партнера), як ми приймаємо рішення в різних контекстах. Докладніше про це йде мова в книжці «Передбачувана ірраціональність».
 
У цій книжці Аріелі приділяє розділ обману, але далі він не зупиняється на одному розділі. Професора серйозно зацікавило питання обману й нечесності, бо одна зустріч поставила під сумнів правдивість того, що ми вже
знаємо про ці теми. Дослідження нечесності переросло в книжку «Чесно про (не)чесність», яку я раджу прочитати кожному (власне, як і першу книжку Аріелі).
 
П’ять думок, які допоможуть зорієнтуватися, що чекає під палітуркою «Чесно про (не)чесність»:
 
Що ми знаємо про нечесність та обман? «Усі брешуть», – стверджував геніальний лікар Ґреґорі Хаус зі знаменитого серіалу. У світі економіки вважають так само. Лауреат Нобелівської премії Ґері Беккер припустив, що люди скоюють злочин на підставі раціонального аналізу кожної ситуації. Так з’явилася Теорія раціонального злочину (Simple Model of Rational Crime, SMORC). SMORC – досить прямолінійна й недосконала теорія щодо причин нечесності. Якби люди не керувалися емоціями й довірою й жили за цією теорією, то в нас ніколи б не було дітей, адже вони за першої ліпшої нагоди вкрадуть у нас усе. Перед приходом друзів ми б ховали всі цінні речі і гроші в сейф, а про те, щоби хтось поливав ваш фікус, доки ви у відпустці, не могло б бути й мови.
 
Висновок: теорія, на яку спираються економічні моделі, не є правильним відображенням дійсності, у якій ми живемо.
 
Чесні нечесні люди. Уже перші експерименти Аріелі проілюстрували, що ми всі маємо певний (стандартний) допустимий рівень обману, з яким почуваємося цілком комфортно, щоби продовжувати вважати себе чесними моральними людьми. Дивовижна когнітивна гнучкість дозволяє людям обманювати трохи, отримувати вигоду від обману і вважати себе чудовими людьми. Цей процес автор описує як Теорію про границю допустимого обману (Fudge Factor Theory).
 
Висновок: усі ми обманюємо, але рівно настільки, щоби залишатися чесними у власних очах. Цікавий факт: коли ми виснажені, то Границя допустимого обману збільшується вдвічі.
 
 
Якщо це не гроші, то це й не крадіжка. Декілька експериментів доводять, що ми, люди, готові вкрасти те, що не має прямої монетарної цінності. Однак ми не крадемо гроші. Простий приклад: ми легко можемо взяти з роботи олівці/ручки/папір для домашнього користування, але не візьмемо з каси 100 грн, щоби ці самі речі придбати.
 
Висновок: Границя допустимого обману збільшується, якщо в ситуації не присутні фізичні гроші або нас від них відділяє хоча б один крок. Що дійсно лякає, з огляду на перехід на безготівкові розрахунки.
 
Мораль. Якщо ми нагадуємо собі про будь-який моральний кодекс, то це серйозно впливає на те, як ми сприймаємо свою поведінку. Цікаво, що це спрацьовує, навіть тоді, коли ми не віримо в цей кодекс. Приклад: атеїстів просили присягти на Біблії, а потім надали їм можливість підробити свої результати в тесті й отримати більше грошей. Що зробили атеїсти? Вчинили як справжні праведники.
Нюанс, який хвилює Дена Аріелі – якщо озброїтися цим знанням, щоби змусити людей бути більш чесними, чи не перестануть ці моральні кодекси діяти? На жаль, наразі неможливо спрогнозувати результат. Я теж (як і автор) схильна думати, що так, перестануть, бо стануть чимось буденним.
 
Висновок: простого нагадування про етичні стандарти досить, щоб люди поводилися більш чесно.
 
 
З людьми все зрозуміло, а як щодо компаній? Є поширена думка, що, окремі люди час від часу поводяться нераціонально, а бізнеси завжди працюють раціонально. Ден Аріелі ніколи не вірив, що це так, а я особисто вже встигла переконатися на практиці, що це не так. Експерименти автора доводять, що компанії насправді набагато менш раціональні, ніж окремі люди.
 
Висновок: не варто орієнтуватися на бізнеси в питаннях моралі.
 
Сподіваюся, вас зацікавили ці думки. Якщо хочете дізнатися більше про дослідження Аріелі, про нечесність та способи її обмеження, читайте «Чесно про (не)чесність». Цікавого читання!
 
 
 
Вам може бути цікаво
Від Вінні-Пуха до Гаррі Поттера: Найвідоміші персонажі дитячих книжок
Отримуйте 20% кешбеку від Monobank за книжки «Видавництва Старого Лева»
Карантин триває: чим себе зайняти, щоб не нудьгувати
#залишайсявдома і читай: -20% на книжки для всієї родини
Тест: Як добре ви знаєте географію?
Махно, той самий та інший
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати