Усе життя за протоколом: будні імператриці Сіссі на сторінках роману «Перше слідство імператриці»
Шиманська Анна
13.05.2021
Новий роман Наталки Сняданко «Перше слідство імператриці» зблизька знайомить читачів із життям однієї з найвідоміших та найобговорюваніших жінок ХІХ століття – імператрицею Габсбурзької держави Єлизаветою Баварською, більш відомою як «Сіссі». Її життя овіяне масою секретів, вигадок, які сама Сіссі активно підживлювала, ведучи доволі нетиповий та неоднозначний, як для імператриці, спосіб життя. Замкнута у собі особа, яка так потребувала підтримки та все не могла її знайти. Тонка натура, на долю якої випали серйозні випробування. Імператриця, яка довела, що золота клітка – не надто приємне місце на проживання, а свобода, право на вибір – далеко не пусті слова.
Навіть якщо ви не цікавитесь історією чи політикою, ми впевнені, що вас зацікавлять подробиці буденного життя монархів ХІХ століття, які так майстерно описані Наталкою Сняданко у романі «Перше слідство імператриці». А зараз передаємо слово мові фактів та уривків.
***
«Рік 1853-й. Елізабет п’ятнадцять років. Разом зі своєю мамою Людовікою та сестрою Геленою вона їде до містечка Бад-Ішля, де має відбутися знайомство Гелени (сестри Сіссі – авт.) і Франца Йозефа, на той момент уже імператора Австрії. Софія, матір імператора, і Людовіка, мати Сіссі та Гелени, двоюрідні сестри. Вони вже домовилися про заручини своїх дітей і вважають, що освідчення цісаря Гелені — тепер лише проста формальність».
Але Франц Йозеф, попри попередні домовленості, замість Гелени обрав собі дружиною Сіссі:
«Перші кілька танців цісар пропустив, а на котильйон запросив мене, після чого подарував мені свій букет. Мовою світського етикету це означало освідчення. Усі присутні з подивом зітхнули, побачивши це, й одна лише я і далі нічого не розуміла. Ще того самого дня мати цісаря офіційно повідомила нашу матір про освідчення. Мама спитала мене, чи спитала мене, чи люблю я цісаря.
Я відповіла:
— Як же можна його не любити? Я дуже люблю його!
Якби ще він не був цісарем!
— То ти не хочеш заміж за цісаря? — спитала мене після цього мама таким тоном, наче я заявила, що збираюсь у монастир.
— Я ще взагалі не хочу заміж, мені тільки п’ятнадцять, — наважилася промовити я і відразу ж пошкодувала, бо мама глянула на мене ще суворіше і заявила:
— Цісареві Австрії гарбуза не виносять!
***
«Усе відбувається страшенно швидко. Мені здається, що це якийсь сон, а не дійсність. Коли цісар посватався до мене, мама дала згоду і надіслала телеграму про це моєму батькові. То було дивне враження, бо в мого тата, фактично, теж не питали згоди, а просто поінформували його про заручини — разом із Папою Римським, російським царем, баварським королем та іншими. Усі довкола тішаться і радіють, а я не знаю, що маю почувати».
***
«Імператриця Софія (свекруха СІссі – авт.) поводиться зі мною дуже ввічливо і лагідно, та я постійно відчуваю, як прискіпливо вона придивляється до кожного мого руху, як уважно дослухається до кожного мого слова. Учора вона при мені сказала моїй мамі, що в мене не дуже білі зуби і порадила ретельніше їх чистити. Тепер мама щоранку перевіряє, як я чищу зуби. Як колись, у дитинстві. Ще імператриця вважає, що я здобула погану освіту і виховання, тож тепер, до весілля, мені доведеться дуже багато вчитися. Мама вже шукає мені вчителів французької, італійської, чеської. Ще я матиму вчителя з історії Австрії».
***
«При дворі панувала думка, що юна Сіссі замало освічена і що її манери неналежно вишукані як для імператриці, — тож від самого моменту одруження свого сина Софія намагалася виправляти всі вади виховання невістки. Однією з вимог до Сіссі було опановувати іноземні мови. Крім обов’язкової французької, від неї вимагали знання мов іще кількох провінцій, із яких складалась Австрійська імперія. Цих провінцій, а відтак і мов було дуже багато. Проте, замість італійської чи чеської, які пропонувала їй свекруха, Сіссі обрала угорську. Катерина (перукарка Сіссі – авт.) підозрювала, що цей вибір зумовило насамперед бажання зробити щось усупереч свекрусі. Утім, сама Сіссі, ясна річ, стверджувала, що угорська просто найбільше їй подобається».
***
«Придворні трапези — це взагалі окремий світ. Усі віденські аристократи мріяли бути запрошеними до імператорського столу. Та лише ті, хто справді мав такий привілей, знали, що найкраще — поїсти вдома перед тим, як іти на таку вечерю. Придворний етикет не дозволяв гостям ані починати їсти раніше за цісаря, ні продовжувати трапезу після того, як цісар підводився з-за столу. А через те, що і Франц Йозеф, і Елізабет їли дуже небагато й намагалися якомога швидше завершити трапезу, багато хто з гостей за дальнім кінцем столу не встигав навіть скуштувати страву, коли слуги вже забирали тарілки з-під носа».
***
«Порушення протоколу — це найстрашніший злочин у придворному житті. А протокол стосувався абсолютно всього: кожен рух і жест імператриці мав відповідати протоколу, вона не мала права нічого вирішувати сама. Навпаки, це протокол вирішував, коли їй їсти і що саме, коли спати, гуляти, бачитися з дітьми чи з чоловіком, що вдягати, як проводити час».
***
«Ще до народження Софі (доньки Сіссі – авт.) свекруха облаштувала дитячу кімнату біля своїх покоїв, а не моїх, і тепер мені доводиться підніматися сходами, щоби потрапити туди. До того ж я щоразу мушу просити дозволу побути з дітьми. І майже ніколи не залишаюся з ними віч-на-віч. Завжди довкола купа няньок, якихось придворних, послів, тіток, яким показують моїх дітей і дозволяють бавитися з ними, — тільки не мені».
***
«При зрості 172 сантиметри імператриця важила 50 кілограмів. І з них щонайменше п’ять забирало її довжелезне волосся, тобто вага тіла була катастрофічно замалою. Тим часом щойно Сіссі «товстішала» бодай на грам більше (а важилася вона тричі на день), то відразу ж відмовлялася від їжі на цілий день, а то й на два!»
***
А ще більше неймовірних подробиць з життя імператорської родини, таємниче розслідування, яке розпочала Сіссі, скрипку Моцарта та сучасний Львів – ви знайдете на сторінка ретродетективу Наталки Сняданко «Перше слідство імператриці».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно