Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Думанська Оксана
«Усе, що трапляється в житті, без жінки – неможливе»
Правду кажуть, що людина з досвідом спілкування з іншими людьми, до того ж різними, помічає такі деталі, які не впадають в замулені очі, стомлені буденним, осточортілим, а тому й нецікавим. Журналістська цівка Зої Казанжі, в котру потрапляють переважно жіночі історії про любов і зраду, вірність і смерть, недугу й здоровий глузд, себе виправдала.
 
По-перше, ТАК лаконічно у нас ще не пишуть. По-друге, ТАК не користаються стилістичним синтаксисом задля створення внутрішнього монологу і живого ритму промовленого. По-третє, ЦЕ вже кінематографічний матеріал не для сопливого серіалу на знайомий копил, а на вповні цікавий український кіно- чи телепродукт. А хто скривить єхидну посмішку, упершись у словосполучення «жіночі історії», тому зразу зауважу: усе, що трапляється в житті, без жінки – неможливе. Саме навколо жінки обертається і добро, і зло, і сподівання, і несподіванки, і щастя, і біда, і втіха, і смуток. Про це й пише Зоя Казанжі.
 
Її першу книгу не зможуть не помітити ті, хто вважає потребу у якісній популярній -- масовій --літературі необхідною й природною. Ми ж хочемо збільшувати читацький ареал? І всі ствердно хитнуть головою. Тоді потрібно на нашій літературній ниві вирощувати авторів, які не переписують побачене-почуте в стилі поліпшеної публіцистики, а шукають художніх засобів, які знайдуть відгук у сучасного читача -- мобільного, освіченого, з певними морально-етичними засадами, можливо, навіть інтернет-залежного.
 
Персонажі Зої Казанжі вихоплені із різного середовища, та це не робить їх антагоністами, бо ж вони всі беззахисні перед недугами, втратами, розчаруваннями, що загалом називаємо «викликами долі». Авторка нікого не засуджує і нікого не витягує з тих обставин, в які людина втрапляє свідомо чи випадково, з власної недолугості. Вона радше спостерігач – хто захоче читати резонерські рефлексії? Вона не підштовхує читача до «правильних» висновків. Вона лиш оповідає те, чим перейнялася сама, і тому голос оповідачки то стихає, то зривається на крик, то змовкає саме тоді, коли мудрому достатньо.
 
А за узагальнювальну рису оповідок служать займенники «він» та «вона»: навіщо називати іменами персонажі, краще їх сховати, умовно знеособити, цим увиразнивши типовість чи типажність.
 
В цій книзі більше печалі й смутку, ніж радощів, тому що люди часом самі себе заганяють у нетрі непорозумінь. Але які вони щасливі, коли виходять з них без важких уражень.
 
Ілюстрації Даші Ракової
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage