0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
У кожній казці є крихта казки: дитячі книжки про війну та смерть
Діти не розрізняють простих та складних запитань. Вони просто цікавляться тим, що відбувається навколо, що бачать, за чим вдається підгледіти. Але дорослих наївні дитячі питання часто ставлять у безвихідь. Так, не буде дивиною, що тепер діти почнуть частіше запитувати про війну, про смерть тощо. І не варто «берегти» малюків від цих тем, адже рано чи пізно вони самі зіткнуться з реальністю, побачать якесь жахливе відео, почують на вулиці незрозумілі страшні речі. Тому краще йти наввипередки, не боятися говорити з дітьми про життя – таким, яким воно зараз є.  
 
Але заговорити з дитиною просто про складні речі батькам навряд чи допоможе якась філософія чи розумні теорії. Тут викручуватися доведеться або самотужки, ретельно добираючи відповідні слова, або все-таки звертатися до книжок. І добре, що такої літератури стає щораз більше. 
 
Так, наприклад, Польща перейняла скандинавський досвід, створивши проект, а згодом і видавши книжку «Табу в літературі і мистецтві для дітей». Адже саме північні країни тут є зразковими – як мовою літератури говорити з дітьми про заборонені теми, починаючи ще від творчості Ганса Крістіана Андерсена та Астрід Ліндгрен.
 
На українському ринку теж поступово з’являються добрі книжки, проте вони наразі лише частково торкаються серйозних дорослих тем. А от видань, які б повністю присвячувалися таким важливим питанням, як війна та смерть, обмаль. До прикладу, торік на українському книжковому ринку з’явилася «Казка про Майдан», метою якої є пояснити дітям трагічні події минулої зими. На початку цього року світ побачила казка «Війна, що змінила Рондо», яку можна вважати тематично унікальною та якісно прекрасною книжкою, що чітко і просто розповідає дітям про війну (про неї ще поговоримо далі). 
 
Отож, пропоную добірку книжок, що стосуються таких серйозних дорослих тем, про які важко, але варто говорити з дітьми: тем війни, змін, смерті та втрат. Гадаю, цікавий досвід іноземних видань може слугувати натхненним прикладом для українських авторів, поштовхом до творення української літератури такого штибу, який зараз вкрай потрібен дітям, а ще більше – їхнім батькам.   
 
 
Умберто Еко, Евдженіо Кармі. Три оповідки
 
Умберто Еко та Евдженіо Кармі. Три оповідки / Переклад з італійської Мар’яни Прокопович, редакція Івана Андрусяка. – Київ: Laurus, 2013. – 112 с. 
 
Італія, 1966 рік.
 
Три короткі оповідки – «Бомба і генерал», «Три космонавти» та «Ґноми з гну» – презентують найсерйозніші проблеми людства: війну, співіснування людей, любов до природи тощо. У першій оповіді автор простими реченнями говорить дітям про ядерну війну, зокрема намагається пояснити причини війн. Мовляв, вони починаються через амбіції чиновників та інших державних діячів, для котрих кар’єра важливіша за життя людей. У другій історії Еко наголошує, що всі люди здатні відчувати біль та несправедливість, тому не можна зневажати тих, хто живе в іншій країні чи говорить іншою мовою: всі люди різні, але рівні. Третя важлива тема – не нав’язувати своєї «цивілізації» іншим, адже не завжди наш так званий прогрес доводить до добра. Автор не ховає від дітей присутності зла у цьому світі, а показує, що його можна перемагати власними зусиллями, починаючи зі своїх маленьких кроків.  
 
 «Коли атоми живуть у злагоді, все працює чудово. На цій злагоді тримається світ. Та коли комусь вдається розщепити атом… його частинки руйнують інші атоми, а ті руйнують ще інші атоми і так далі… Стається жахливий вибух! Приходить атомна смерть».
 
* Фрагмент книжки на ISSUU http://issuu.com/laurus_press/docs/eco_promo 
 
Фрагмент книжки у PDF (укр.):  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пернілла Стальфельт. Книжка про смерть
 
Pernilla Stalfelt. Dödenboken. Stockholm: Eriksson & Lindgren, 1999. – 32 s.
 
Швеція, 1999 рік. 
 
Шведська письменниця у доволі незвичній формі, наближеній до коміксів, пояснює все, що стосується смерті. Книжка дивує наявністю гумору незважаючи на таку сумну тему. Проте це не виглядає абсурдно чи недоречно; навпаки – вона не трагізує смерть, а показує все, як є насправді. Таким чином книга розкриває справжню суть смерті, але одночасно й не лякає цим дитину. Малюнки чітко розкривають зміст тексту. Авторка представляє і пояснює різні випадки і причини смерті людей і тварин. Так, найчастіше помирають від старості, проте деякі люди помирають молодими або від важкої хвороби, або нещасного випадку. Але трапляються ситуації, коли людина (чи, наприклад, кіт) вже народжується мертвою. Дуже просто та доступно описано весь сучасний ритуал похорону, а також незвичних для нас древніх поховальних церемоній. Ще один цікавий аспект – роздуми про різні варіанти потойбічного життя. Авторка тут згадує і про небо та Бога, і про привидів та скелетів тощо. Не оминає й такого важливого моменту, як пам'ять про померлу людину. 
 
 «І тоді, можливо, їм навіть хочеться померти – щоби врешті відпочити».
 
Книжка в PDF (рос.): Пернилла Стальфельт. Книга о смерти 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Парр. Вафельне серце
 
Марія Парр. Вафельне серце / Переклад з норвезької Галини Кирпи. – Вінниця: Теза, 2011. – 188 с.
 
Норвергія, 2005 рік.
 
Молода норвезька письменниця Марія Парр написала прекрасну повість «Вафельне серце» про життєрадісну Лєну та її друга Трілле, котрі не можуть і дня всидіти без пригод. Але попри пустощі та веселощі, у тексті присутні й теми смерті та втрати родичів. Авторка делікатно подає ці події, акцентуючи не на самій смерті, а на ставленні до неї живих, на пам’яті про добрі вчинки людини, котрої не стало. Тому, коли помирає бабуся Трілле, діти, звісно, сумують разом із дорослими, але цей сум не є чорним смутком та депресією. Вони з теплом у серці згадують її вафлі, її посмішку та інші характерні особливості. Авторка пояснює, що бабуся потрапила на небо, і замість них тепер ангели смакують її вафлі. Книжка отримала премію «За дитячу літературу новонорвезькою», а також премію фонду вікарія Альфреда Андерсона-Рюстса. 2011 року за мотивами повісті «Вафельне серце» знято багатосерійний художній фільм. 
 
«Тоді дідусь глянув на мене серйозно і сказав, що сумувати за кимось – найпрекрасніше зі всіх сумних почуттів». – Зрозумій, друже Трілле, якщо комусь сумно через те, що він скучає без когось, отже, він цю людину любить. А любов до когось – най-найпрекрасніше почуття у світі. Ті, без кого нам погано, у нас ось тут! – і він сильно вдарив себе в груди».
 
Також присутня і тема війни – у спогадах тої ж бабусі. 
 
«Батьки діда і баби-тітки під час війни постійно порушували всі заборони і правила, тому що під час війни все навпаки. І те, що забороняють, якраз і є найчеснішим і найправильнішим». 
 
 
Стіан Холе. Літо Гармана
 
Stian Hole. Garmanns sommer.  Oslo: Cappelen Damm, 2006. – 43 s.
 
Норвегія, 2006 рік.
 
Відомий норвезький ілюстратор Стіан Холе створив унікальну книжку-картинку, книжку-метафору. Завершуються канікули, і маленький Гарман готується до школи – у перший клас. Напередодні він розмовляє зі своїми старшими тітоньками та бабусями, які навідалися у гості, і власне їхні розмови точаться навколо серйозних дорослих тем: страху, часу та смерті. Виявляється, у кожного з них (і в дитини, і в дорослих) всередині існують страхи. Світ очима маленького героя бачиться не таким простим і безтурботним, і частково цьому є причиною новий етап у житті: прощання з дитинством, початок нового шкільного дорослого життя тощо. Ілюстрацій більше, ніж тексту, і саме в них на повну розкривається вся суть задуму автора. Зображення, виконані технікою колажу, дещо незвичні – вони смішні та веселі, проте одночасно можуть видаватися гротескними та навіть страшними.
 
«Ти незабаром помреш?» – запитує Гарман. Тітонька Брогхільда закидає голову, дивиться на гілки яблуні. «Так, тепер вже скоро, – каже вона. – Я нафарбую губи, одягну гарну сукню і помчусь по небу у возі Великої Ведмедиці. Долечу до прекрасних воріт і опинюся в саду, такому ж прекрасному, як ваш, тільки набагато більшому». – «Тебе це засмучує?» Тітонька Брогхільда тихо киває. Дістає зі сумочки гребінець, причісує сріблясте волосся. «Так, Германе, мені сумно покидати тебе. Хоча сад, мабуть, виявиться казково прекрасним».
 
* Книжка в PDF (рос.): Стиан Холе. Лето Гармана 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вольф Ерльбрух. Качка, Смерть та Тюльпан
 
Wolf Erlbruch. Ente, Tod und Tulpe. – München: Verlag Antje Kunstmann, 2007. – 32 s. (німецькою мовою)  
 
Німеччина, 2007 рік.
 
Книжка-картинка відомого німецького дизайнера (а також професора Дюссельдорфського університету) Вольфа Ерльбруха – це своєрідна філософська притча про смерть. Автор розповідає історію про цінність життя і невідворотність смерті. Так, з якогось дня Качку починає супроводжувати Смерть, точніше це Качка з якогось дня почала помічати Смерть, що насправді завжди була поруч, «про всяк випадок». Врешті Качка таки помирає. Ілюстрації глибоко доповнюють текст, представляючи всі нюанси жестів та міміки героїв. Попри трагічність самої теми, текст містить тонкий гумор. Важливо зазначити, що автор працював над книжкою десять років, намагаючись якнайточніше передати свій задум – показати смерть як неминуче явище, але одночасно не страшне, з яким врешті необхідно змиритися. Книжка була номінована на Німецьку літературну премію (Deutscher Jugendliteraturpreis), згодом отримала нагороду «Золотий олівець» (Gouden Griffel). 2010 року перетворена на анімаційний фільм (з українськими субтитрами).
 
«Дивне відчуття переслідувало Качку вже віддавна. “Хто ти і чому ходиш за мною?” “Добре, що ти врешті мене помітила”, – сказала Смерть. – “Я – Смерть”».  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Тарас Прохасько. Хто зробить сніг
 
Мар’яна Прохасько, Тарас Прохасько. Хто зробить сніг? – Львів: Видавництво Старого Лева, 2013. – 71 с.
 
Україна, 2013 рік. 
 
Дитяча казкова повість про очікування зими та першого снігу. Наприкінці оповіді автор розкриває загадку, що найбільше цікавить малих кротенят – звідки з’являється сніг. Очевидно, що він падає з неба, але хто його там робить? І як виявляється, відповідь на таке складне питання може бути доволі простою. Отож Прохасько відкриває таємницю – сніг роблять ті, хто помер і тепер сидить на небі. Так, для кротів – це їхні родичі, для сови – її бабуся і так далі. Тобто померлі предки кожної з тваринок долучаються до такої почесної і потрібної для дітей місії. Тож кротенята після смерті потрапляють на небо. Книжка «Хто зробить сніг» стала переможцем конкурсу «Книга року ВВС-2013» у номінації «Дитяча Книга року ВВС-2013», а також отримала премію «ЛітАкцент року 2013» у номінації «Поезія і проза для дітей», посіла перше місце рейтингу «Книжка року 2013» у номінації «Дитяче свято», потрапила до світового каталогу «Білі круки» («The White Ravens»» у 2014 році.
 
 «Це померлі кроти роблять сніг […] Так само як білки, зайці, бобри, їжаки, куниці, лосі, рисі. Вони собі літають разом на хмарах, дивляться на землю і кидають купи снігу». 
 
* Фрагмент книжки в PDF 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Катерина Бабкіна. Гарбузовий рік
 
Катерина Бабкіна. Гарбузовий рік. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2014. – 48 с.
 
Україна, 2014 рік. 
 
Дебютна дитяча повість молодої письменниці Катерини Бабкіної «Гарбузовий рік» про такі важливі життєві та невідворотні процеси, як дорослішання, розвиток, смерть. Оскільки змін та постійного руху в житті не уникнути, важливим є саме ставлення до них. Герої повісті живуть у міському саду, відчуваючи повну гармонію зі всім оточуючим: з людьми, з тваринами та рослинами, з гойдалкою і навіть з велосипедом. Проте вони відчувають зміни, що грядуть: закінчується тепле літо, попереду сумна осінь. Але авторка не робить із цього трагедію, не показує глибокого суму та жалю за втраченим минулим, за дитинством. Зміни та навіть втрати не приносять болю – натомість маємо ритуально-святкове перетворення Гарбуза на запашну солодку кашу, Грак саджає найкращу гарбузову насінину, полетівши «наздоганяти літо». Таким чином, з’являється надія, життя продовжується, але для кожного по-своєму, у різних вимірах. Сюжет повісті будується навколо повсякденного життя, простих звичайних подій, типового людського ритму. Але саме із такого начебто рутинного побуту пролізають життєві істини, що у непрямий і ненав’язливий спосіб тонко і щиро пробують донести дітям запахи справжнього життя, повільно та детально, граючись, вводять їх у дорослий світ – світ змін та втрат. Книжка потрапила до «довгих списків» премії «Дитяча Книга року ВВС-2014» та «Рейтингу критика 2014».  
 
«Всі мешканці саду принишкли, бо знали, що воно таке – вирости […] Врешті, невдовзі виросте й Гарбуз, осіннього вечора його заберуть у дім і зроблять із нього кашу: ніхто не знає, може, воно й приємно, але – трошки боязко. Іншими словами, виростання означало зміни, розлуку, невідомість».
 
* Фрагмент книжки в PDF
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сашко Дерманський. Крамничка тітоньки Мальви
 
Сашко Дерманський. Крамничка тітоньки Мальви. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2014. – 56 с.
 
Україна, 2014 рік. 
 
У казковій повісті про різдвяні дива Сашко Дерманський торкається дуже важливих тем, котрі не боїться пояснювати дітям. Серед серйозних дорослих питань є боротьба зі злом, зокрема про методи цієї боротьби: добрі герої шоколадом та карамельками руйнують злі наміри негативних героїв Мряки та Крука. Тобто лише добром та сміхом можна перемогти зло. Інша важлива тема – смерть. І пояснення автора доволі оригінальне та цікаве. Так, головний герой Тишко живе з дідусем, бо батьки його померли. Тепер вони працюють янголами на небі і звідти приглядають за ним. Вкінці повісті вони допомагають Тишкові у боротьбі зі злом, і він на мить «зустрічається» з ними. 
 
«Поруч, у повітрі просто над ним, ясніли дві постаті – чоловіча й жіноча. Два янголи якусь мить дивилися йому у вічі. – Ми любимо тебе, синку, – промовили янголи, посміхнулися і злинули в таємниче небо».
 
 
* Фрагмент книжки в PDF
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Війна, що змінила Рондо
 
Романа Романишин, Андрій Лесів. Війна, що змінила Рондо. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. – 40 с.
 
Україна, 2015 рік. 
 
Найновіша українська казка про війну. Завдяки чітким ілюстраціям та простому тексту автори зуміли тонко торкнутися такої серйозної та актуальної сьогодні теми для кожного, навіть найменшого українського читача. Ключові моменти книги стосуються самого розуміння війни: вона не має серця, вона торкається кожного, врешті – війна змінює кожного. І що важливо, від війни неможливо втекти фізично, тобто сховатися, чи психологічно, тобто бути байдужим. А боротися з нею поодинці – марна справа. Тут слід діяти гуртом, злагоджено, як чіткий годинниковий механізм. Лише таким чином можна їй протидіяти. Так і чинять мешканці міста Рондо, у яке неочікувано влетіла війна. Мешканці, які звикли до щоранкового співу гімну, до радості та щастя, все таки не впадають у відчай. Вони останніми силами долають темряву за допомогою зробленої спільними зусиллями «машини Світла». Автори чесні перед дітьми. Головна думка твору – після війни вже неможливо бути таким, як раніше. Вона змінює людські серця. 
 
«Навіть найтонший промінчик світла долає темряву».
 
* Фрагмент книжки в PDF
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
P.S. У Видавництві Старого Лева вже готується до друку український переклад книжки італійської письменниці Анджели Нанетті «Мій дідусь був черешнею», в якій також присутня тема смерті – бабусі і дідуся. Зокрема, як шестирічний внук переживає ці події, як ці смерті йому пояснюють батьки. 
 
 
 
 
 
 
 
Вам може бути цікаво
Казкові істоти та де їх шукати: єдинороги vs гномики
Ганна Яновська: «Ця книжка виникла внаслідок абсолютно химерного параду подій»
Безсмертя
«Казки під ялинку» – ідеальна книга для сімейних вечорів
«Феміністки не носять рожевого та інші вигадки». Історія Емми Вотсон
Творити від нуля до безкінечності: рецензія на збірку Марії Титаренко
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати